У ЦРНО (Центрі російських некомерційних організацій) пройшла прес-конференція. Учасники розповіли про те, як Держкорпорація «Росатом» просуває будівництво 30 федеральних пунктів захоронення радіоактивних відходів (ПЗРВ) в 18 суб’єктах Російської Федерації.
Процес реалізації цієї програми супроводжується маніпуляціями, ігноруванням інтересів безпеки тих, на кого ці могильники радіоактивних відходів (РАВ) можуть мати негативний вплив. Зокрема, не передбачено врахування думки міст-мільйонників Санкт-Петербурга і Красноярська, поряд з якими передбачається спорудження таких об’єктів.
Замість врахування громадської думки, передбаченого російським законодавством, було найнято політтехнологів, які займаються формуванням позитивного ставлення в суспільстві до ПЗРВ. При цьому незаконно використовуються кошти федерального бюджету, тобто тих платників податків, думка яких має враховуватися, і на яких ці об’єкти можуть чинити негативний вплив!
Рашид Алімов (Грінпіс Росія) і Олег Бодров (Зеленій світ)
25 червня 2014 на засіданні Ради депутатів міста Сосновий Бір, Ленінградської області, на території якого намічено будівництво ПЗРВ на 250 000 м3, була блокована можливість проведення муніципального референдуму з питання «Чи вважаєте ви можливим збільшення потенційної небезпеки виникнення надзвичайної ситуації для здоров’я сучасного і майбутніх поколінь, об’єктів довкілля та економіки в результаті завезення радіоактивних відходів на територію міста Сосновий Бір з метою розміщення їх під існуючими промисловими підприємствами ».
Стратегія «Росатома» заробити на експорті атомної електроенергії створює передумови, коли обтяження від цієї комерційної діяльності у вигляді радіоактивних відходів та відпрацьованого ядерного палива, залишатимуться на території Росії. При цьому країни-імпортери «чистої атомної енергії» фактично будуть звільнені від турбот щодо безпечної ізоляції цих відходів протягом часу, поки вони будуть небезпечні для природи. Це може стати важким тягарем для сучасного і майбутніх поколінь росіян.
Країни-імпортери атомної електрики повинні нести тягар солідарної відповідальності з країнами-виробниками атомної електрики.
Радіоактивні відходи від комерційної діяльності «Росатома» мають залишатися в регіонах Росії, де вони були зроблені. Прийнятні природні та технологічні бар’єри довготривалої ізоляції РАВ доцільно вибирати в місцях їх максимального утворення. Тягар їх довготривалої ізоляції повинні нести ті, хто отримував блага від використання атомної електроенергії.
Переміщення РАО в інші регіони для ізоляції у довготривалих сховищах можливе, якщо отримано згоду регіону-одержувача від імені представницького органу або на регіональному референдумі. При цьому муніципалітети, на території якого передбачається розмістити довгострокове сховище РАВ, повинен мати право вето на рішення про таке розміщення. Це право на використання природних ресурсів як основи життя і діяльності гарантується Конституцією Росії.
Сучасні технології захоронення РАВ не можуть гарантувати їх безпечну ізоляцію протягом часу, поки вони будуть становити небезпеку для живих систем (сотні і тисячі років). Вже зараз існують, але не використовуються повною мірою, технологічні можливості істотного зменшення обсягу РАВ. Це може дозволити істотно знизити витрати на їх довготривалу ізоляцію. Протягом часу зберігається небезпеки РАО можуть з’явитися прийнятні соціально-екологічні рішення для остаточного захоронення РАВ. Тому, в даний час доцільно організовувати довготривале зберігання РАВ з можливістю їх вилучення й переробки. Необхідно забезпечити моніторинг стану природних і технологічних бар’єрів ізоляції РАВ від живих систем, а також стану здоров’я середовища проживання в регіоні розміщення відходів.
Принципи поводження і довготривалої ізоляції РАВ повинні не тільки забезпечувати безпечну утилізацію РАВ, але й збалансований розвиток регіонів, соціальну прийнятність і справедливість, а також рівну екологічну безпеку регіонів-постачальників та регіонів-акумуляторів РАВ.
Вимоги безпечної утилізації РАВ та демократичні принципи прийняття рішень нероздільні в правовій державі.
Згода населення і зацікавленої громадськості на розміщення довготривалого сховища РАВ є фактором впевненості безпеки проекту і його соціальної прийнятності на відповідній території. Саме населення, яке проживає на відповідній території, а також майбутні покоління будуть змушені стикатися з ризиками несприятливого впливу на їхнє здоров’я іонізуючого випромінювання.
У зв’язку з цим необхідно керуватися наступними принципами:
- пріоритет охорони життя і здоров’я людини, сучасного і прийдешніх поколінь, навколишнього середовища від негативного впливу РАВ;
- прийнятність геологічних характеристик, що виключають можливість потрапляння радіонуклідів у навколишнє середовище;
- дієва участь громадськості в прийнятті рішень з утилізації РАВ;
- рівна екологічна безпека всіх регіонів Росії, виключення необґрунтованого переміщення РАО і, отже, всіх ризиків з одного регіону в інший;
- мінімізація утворення РАВ;
- максимальне наближення довготривалих сховищ РАВ до місць їх утворення і накопичення.
Олег Бодров, голова Ради ЗЕЛЕНОГО СВІТУ, тел. +7 921 74 52 631
Андрій Талевлін, голова Ради Руху «За природу», Челябінськ, +7 906 86 14 555
Джерело: greenworld.org.ru
