Агентство з атомної енергії [Nuclear Energy Agency], спеціалізована установа, яка входить до Міжнародного енергетичного агентства Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), розробило та оприлюднило технологічну дорожню карту ядерної енергетики.
З опублікованого документа можна зробити декілька важливих висновків [1]:
Агентство з ядерної енергії скоротило плани нарощування потужності атомної генерації до 2050 року з 1200 ГВт до 930 ГВт, оскільки раніше заявлена цифра у 1200 ГВт абсолютно нереалістична.
За таким сценарієм атомна енергетика могла б скоротити світові обсяги викидів парникових газів на 13%, що за підрахунками експертів [1] становить менше 4% від загального обсягу викидів парникових газів. Але зазначене скорочення викидів двоокису вуглецю було б лише в тому випадку, коли атомна енергетика заміщувала собою вугілля і газ. Хоча у звіті Агентства не зазначено об’єми заміщення кожного із цих енергоносіїв. Проте, насправді скорочення викидів парникових газів буде навіть меншим ніж рівень, заявлений у звіті, оскільки атомна генерація переважно замістить собою газ (як це відбувається у Німеччині) або навіть витіснить відновлювані джерела енергії з електроенергетичних мереж (як це відбувається у Фінляндії).
Для такого розвитку атомної енергетики існує багато умов:
– Старі реактори мають експлуатуватися максимально довго до тих пір, поки їх технічний стан дозволяє це робити. Іншими словами, ядерні реактори технічний термін експлуатації яких складає 30-40 років повинні працювати 60 років і інколи навіть довше.
– Хоча безпека атомних електростанцій залишається найбільшим пріоритетом, вартість нових реакторів повинна зменшуватися і це вказує на те, що питання економічності нарощування потужності залишається відкритим, адже вартість будівництва нових атомних електростанцій зростає.
– Держави, які мають АЕС на своїй території, повинні знайти рішення щодо захоронення у глибоких геологічних формаціях радіоактивних відходів, які утворюються на їх ядерних об’єктах. Слід нагадати, що на сьогодні ще не було введено в експлуатацію жодного сховища глибокого геологічного захоронення. Єдине сховище для захоронення радіоактивних відходів від військової промисловості в соляних пластах в Сполучених Штатах Америки мало серйозні проблеми внаслідок вибуху декількох бочок з відходами і супроводжувалося значним радіоактивним забрудненням. Проекти по будівництву сховищ у глибоких геологічних формаціях у Фінляндії, Швеції та Франції мають суттєві технічні проблеми.
– Органи ядерного регулювання повинні стати повністю незалежним та незаангажованими, але більшість нових реакторів планують побудувати в Китаї, Росії, Індії, на Близькому Сході і в Південній Кореї. Очевидно, що в країнах з неринкової економікою складно утворити незалежні органи ядерного регулювання.
У доповіді зазнається, що нагляд за безпекою, радіоактивними відходами і розповсюдженням ядерної зброї збережеться. Це планується досягти за рахунок кращої комунікації. Вірогідно, що досягти цього за рахунок покращення комунікації неможливо, тому це питання не може бути вирішене.
Доповідь також містить реалістичний прогноз щодо реакторів IV покоління: за її оцінками промислова експлуатація реакторів IV покоління розпочнеться не раніше 2030 року і через двадцять років потому їх кількість буде набагато меншою за кількість нових реакторів III покоління.
Загалом, атомна промисловість залишається низькоефективною в контексті пошуку рішень для подолання зміни клімату, і, як така, вона залишається дорогою, не дає швидких результатів у подоланні зміни клімату через те, що більшість нових реакторів заплановано ввести в експлуатацію після 2030 року. Також, атомна генерація не вирішує проблему поводження з радіоактивними відходами, а також сприяє поширенню ядерної зброї і, звичайно, якщо ми коли-небудь станемо свідками ще однієї аварії пов’язаної з використанням викопного палива, як на японській АЕС “Фукусіма”, нам доведеться вживати невідкладних заходів з її ліквідації.
Слід додати, що скрізь, де атомна енергетика є популярною, спостерігаються великі проблеми розвитку відновлюваної енергетики. Прикладами можуть бути Фінляндія, Іспанія, Великобританія, Японія, Південна Корея, Чехія, Угорщина, Польща, можливо, за виключенням лише Китаю.
Корисно також пам’ятати про те, що наступного разу, коли ви знову будете говорити з британськими, чеськими, американськими, угорськими, польськими або японськими політиками або політиками іншої країни, вони намагатимуться переконати вас в тому, що атомна енергія є необхідною для боротьби зі зміною клімату…
Примітки:
[1] Висновки підготовлено консультантом з атомної енергетики та енергетичної політики Грінпіс [Greenpeace] Яном Хаверкампом [Jan Haverkamp]