Атомна енергетика

На щастя, закривається наступна АЕС Німеччини

germany-aesА потому їх стало вісім… Цими вихідними, атомна електростанція “Графенрайнфельд” [Grafenrheinfeld] у північній Баварії буде закрита назавжди. Це перша АЕС, яку закрили з 2011 року.

Замінити енергію, що вироблялась реактором атомної електростанції «Графенрайнфельд», легко, але уряд Баварії на даний час не бажає розглядати альтернативи. (Фото pilot_micha, CC BY-NC 2.0)

Після 33 років експлуатації реактор атомної електростанції «Графенрайнфельд» (найстаріший реактор серед усіх, що експлуатувався у Німеччині) востаннє працюватиме у суботу, 27 червня. Більше половини його обладнання на даний час вже демонтовано. Німеччина напрацьовує досвід для прибуткового майбутнього ринку: безпечне демонтування і виведення з експлуатації атомних електростанцій. Європа стикається з масовою офіційною (або ні) відмовою від ядерної енергії; європейці матимуть лише кілька працюючих атомних станцій у 2030-х роках.

На даний момент в Німеччині повністю демонтовані лише три невеликі реактори атомних електростанцій. У Баварії електростанція «Нідерайхбах» [Niederaichbach] була виведена з експлуатації в 1974 році після 18 місяців (не років) виробництва електроенергії. У 1995 році вона стала першим у Європі атомним реактором, який був повністю утилізований. Втім, це був зовсім маленький реактор, адже його номінальна потужність складала 106 МВт. Однак вартість демонтажу (280 мільйонів німецьких марок) перевищила витрати на будівництво (230 мільйонів марок). Ще одним прикладом є реактор АЕС «Штаде» [Stade] (закритий у 2003 році після 31 року експлуатації), співвідношення між витратами на будівництво і демонтаж якого не покращилось. Будівництво АЕС «Штаде» коштувало 150 млн. євро. Демонтаж, який вже повинен був бути завершений, мав би коштувати 500 млн євро, але за останніми оцінками витрати складуть 1 млрд. євро (звіт німецькою мовою).

Чи згасне світло?

АЕС «Графенрайнфельд» потужністю 1345 МВт виробляє приблизно одну шосту частину від загального обсягу електроенергії, що виробляється в Баварії. Це другий атомний реактор, який планують закрити в Німеччині після Ізар І [Isar I], який був одним з восьми реакторів, що були виведені з експлуатації відразу після аварії на Фукусімі в 2011 році. У 2010 році в Баварії щорічно вироблялося близько 73 ТВт-год. електроенергії. У неділю це значення знизиться ближче до 50 ТВт (за умови, що інші електростанції не будуть нарощувати виробництво, намагаючись заповнити дефіцит).

До кінця 2022 року в Баварії планують закрити ще три атомні реактори — Гундреммінген В [Gundremmingen B] у 2017 році (наступний у графіку по всій країні), а потім Гундреммінген С [Gundremmingen C] і Ізар II [Isar II ]в 2021 р. і 2022 р. відповідно. Чи зможе Баварія заповнити цей дефіцит і чи зможе Німеччина?

З 1970-х років, політики попереджали, що атомна енергетика необхідна для забезпечення безперебійності енергопостачання. Тоді ці експерти стверджували, що хоча нові реактори й повинні бути побудовані, сьогодні головну увагу слід приділити ефектові, що виникне після вимкнення існуючих реакторів. Міністр екології сусідньої землі Баден-Вюртемберг минулої осені представив дослідження, яке встановило, що «безпечний потенціал» на півдні Німеччини може відстати від попиту до кінця поетапного виведення з експлуатації атомних електростанцій, в тому числі сусідніх країн. Ця заява була зроблена міністром Партії зелених. Дослідження не є залякуванням з боку представників промисловості або прихильників ядерної енергії.

Баварія має впоратись з потенційним дефіцитом енергопостачання. На щастя, є два рішення і достатньо часу, щоб вжити заходів. На жаль, уряд Баварії, схоже, вирішив не реалізовувати будь-яких рішень (і не хоче ядерних відходів.). Він протистоїть подальшому розвиткові вітряків (які, що є загально визнаним фактом, не зможуть виправити ситуацію, оскільки вітряні турбіни не можна увімкнути, щоб покрити високий попит, і виступає проти будівництва нових ліній електропередач високої напруги для постачання електроенергії з півночі.

Прихильники відновлюваних джерел енергії також не підтримують будівництво запропонованих ліній електропередач високої напруги, але поточні ринкові дані чітко вказують на проблему. В періоди пікового виробництва електроенергії з енергії вітру (в основному на півночі Німеччини) на півдні стається велика кількість перенаправлень — це означає, що електроенергія з півночі не передається на південь.

Плани нових ліній електропередач, які складаються, власне, операторами мереж, не викликають довіри, оскільки пропозиції виглядають як перелік вимог; необхідність визначається самими компаніями, які реалізовуватимуть проекти. Тим не менше, у Берліні пройшов ряд семінарів за участі аналітиків з Інституту прикладної екології і спеціалістів у сфері охорони навколишнього середовища НПО «Deutsche Umwelthilfe». Мета полягала в тому, щоб перевірити або довести необґрунтованість необхідності запропонованих розширень мережі. Один з спеціалістів у сфері охорони навколишнього середовища сказав мені (неофіційно), що аналіз підтвердив необхідність пропонованих ліній електропередач.

Доброю новиною є те, що у Німеччині, очевидно, є чесні оператори мережі. Погана новина пов’язана з тим, що чесність не генерує електроенергію і уряд Баварії, здається, не бажає вирішувати проблему. Тож, це доведеться зробити комусь іншому.

Недавнє відкриття німецького журналіста в Якоба Шландта [Jakob Schlandt] в сфері енергетики в цьому контексті стає ще більш цікавішим. Національне агентство електромереж нещодавно оголосило про збільшення резерву на 3,1 ГВт до 2016 року, що трохи перевищує обсяг, який забезпечують дві атомних електростанцій, які будуть зупинені в 2017 році. Втім, до 2019 року цей резерв зменшиться до мінімального рівня за останні роки. У своїй доповіді агентство стверджує, що модернізація мережі повинна бути завершена до 2019 року.

Шландт був досить прозорливим, коли запитав, чи розглядалося питання розподілу між Австрією і Німеччиною, які на даний час мають єдину ціну на торгівлю електроенергією. Агентство відповіло ствердно. У разі розподілу австрійські ціни можуть коливатися незалежно і будь-яка нестача в Баварії буде яскравіше виражена в цінах на оптових ринках, тим самим знижуючи потребу у резерві, який являє собою вид ринку додаткової потужності до оптового ринку. Як зазначає Шландт, ці дії є кроком у протилежному напрямку, який ЄС окреслив для його держав-членів. По суті, Баварія повинна повернутися до ядерної енергетики. Якщо ці електростанції працюватимуть, дефіциту електроенергії не станеться.

До речі, АЕС «Графенрайнфельд» відома практично всім у Німеччині завдяки популярному роману під назвою «Die Wolke» («Хмара»). Написана після аварії на Чорнобильській АЕС книга описує те, як подібна криза виглядатиме в Німеччині на прикладі АЕС «Графенрайнфельд». Роман увійшов до програми обов’язкового читання в німецьких школах. За офіційними даними було продано 1,4 млн. примірників книги лише в одній Німеччині (вона була перекладена 16 іншими мовами — доповідь німецькою мовою). Таким чином, закриття АЕС «Графенрайнфельд» слід розглядати як символічний акт у Німеччині. Роман не має щасливого закінчення. Сподіваймося, що у реальної електростанції воно буде.