Сподівання на ядерне відродження перетворюється на страх наступу темних часів - Атомна енергетика в Україні

Атомна енергетика

Сподівання на ядерне відродження перетворюється на страх наступу темних часів

Останнім часом поновлювані джерела енергії здаються більш безпечною ставкою, ніж ядерна енергетика, яка все частіше стикається із зростанням витрат і затримками при будівництві реакторів, пише Пол Дорфман.

Протягом останніх кількох років можна було чути такі висловлювання, що ми, начебто, знаходимось на порозі ядерного відродження і що, незважаючи на певні проблеми, ядерна енергетика може допомогти країнам у забезпеченні чистою і доступною енергією, даючи можливість досягнення кліматичних цілей. Але, на жаль, все виходить навпаки, і факти вказують на те, що атомна енергетика не може створити альтернативне майбутнє.

Прихильник ядерного напрямку і автор  Майкл Шеленбергер говорить так: «ядерна енергетика просто знаходиться в умовах кризи, яка дуже швидко набирає обертів». Іншими словами, в усьому світі попит на ядерну енергію є низьким, а після закриття атомних станцій навряд чи будуть утримуватись належним чином будь-які новозбудовані реактори.

У США, половина атомних станцій, швидше за все, буде закрита протягом наступних 13 років. Через шість років після катастрофи на Фукусімі, Японія відкрила тільки два ядерних реактора з  42  попередньо закритих. У відповідь на зростання витрат і збільшення побоювань у суспільстві В’єтнам просто відмовився від будівництва будь-яких ядерних реакторів на майбутнє. У той час коли деякі бачать великий потенційний ринок для ядерної енергетики в Індії, країна відчайдушно намагається вирішити ключові проблеми, що перешкоджають будівництву нових АЕС. У Китаї, схоже, спостерігається зворотна тенденція, і він має майже 20 ГВт  ядерної енергії в стадії будівництва. Але ядерна програма Китаю також зіткнулася із затримками будівництва і тепер навряд чи йому вдасться досягти своєї цілі на 2020 рік – отримати 58 ГВт електроенергії.

Перспективи для атомної енергетики виявились обмеженими також і в Європі. З огляду на те, що Німеччина використовує близько 20% всієї електроенергії в ЄС, уряд прийняв рішення поетапно відмовитись від ядерної енергетики до 2022 року та інвестувати у поновлювані джерела енергії, в енергоефективність та інфраструктуру електромереж. Було також вирішено розробити план розвитку транскордонної гідракумулюючої електроенергії, яка матиме важливе значення для європейської енергетичної політики в цілому.

Аналогічна ситуація в Італії, де виборці провели референдум, щоб скасувати план зведення нових реакторів. Понад 94% виборців проголосувало за заборону їх будівництва. У Швейцарії антиядерні громадські опозиційні сили привели парламент до прийняття рішення – не робити заміну п’яти ядерних реакторів, що працюють в країні, після того, як закінчиться строк їх експлуатації у 2034 році. Бельгія також підтвердила рішення про поетапну відмову від атомної енергетики, хоча і без встановлення точної дати завершення операції.

Повсюди, на зустрічах міністрів ЄС у Відні, на зустрічах міністрів і глав делегацій Австрії, Греції, Ірландії, Латвії, Ліхтенштейну, Люксембургу, Мальти та Португалії, а також після спостережень міністрів з Кіпру, Данії та Естонії –  прийшли до висновку, що ядерна енергетика не сумісна з концепцією сталого розвитку, і, як було відзначено: «ядерна енергетика не забезпечує прийнятний варіант у боротьбі зі зміною клімату».

 

Ядерне ноу-хау

Франція, безсумнівно, є найбільшою серед інших країн світу, які залежать від атомної енергетики. Завдяки абсолютній підтримці ядерної промисловості з боку держави, а також завдяки досить потужній суспільній підтримці, як тільки з’являється щось на користь ядерної безпеки, воно обов’язково повинно бути у Франції. Але навіть і там нічого такого не з’явилось.

Для підтримки своїх ядерних підприємств, що мають велику заборгованість Французький уряд був змушений продавати державні активи. Не тільки «AREVA» (французька корпорація з проектування реакторних установок) була офіційно звинувачена у фальсифікації ключових документів з безпеки, але і її виробнича група на заводі «Le Creusot», як було визнано, протягом багатьох років постачала ядерні компоненти, що не відповідають стандартам.

Не краще чинить навіть і такий французький ядерний «велетень», як «EDF». У пошуках порятунку для «AREVA», яка стрімко розвалюється, «EDF» доводиться нести величезне фінансове навантаження через невдале будівництво нового реактора на АЕС «Фламанвіль», і платити за продовження терміну служби атомних електростанцій у Франції до 2025 року, що коштуватиме 55 млрд € (US $ 58 млрд).


Кран нависає над будівельним майданчиком «Hinkley Point С» у Великобританії, з суперечливою ядерною спорудою, яка будується на інвестиції французької компанії «EDF» і китайської «China General Nuclear» (Фото: «EDF»)

Вже зараз агентства «Standard &Poor’s»[1] і «Moodys»[2] знизили рейтинг кредитоспроможності корпорації «EDF» через її потенційно необачне рішення просувати далі  проект будівництва ще двох EPR- реакторів у розробці «AREVA» для АЕС «Хінклі-Пойнт» у Великобританії. Як раз те, що може собі дозволити французька ядерна корпорація, маючи величезну заборгованість на суму  37 млрд € (39 млрд $ США). До того ж вартість передбачуваних витрат Франції щодо управління радіоактивними відходами, за яку компанія «EDF» несе повну відповідальність,  –  неухильно зростає.

 

Як уникнути темного ядерного майбутнього

Не має нічого дивно у тому, що «Financial Times» пише: «Надії на ядерне відродження в значній мірі зникли … великим досягненням було б знайти можливість просто уникнути темного ядерного століття».

Однією з ключових проблем для ядерної енергетики є висока вартість будівництва. Проекти будівництва нових реакторів мають високий ступінь ризику, з помітною тенденцією до суттєвих затримок при зведенні, а також зростає їх вартість та ризики інвестора.

Ґрунтуючись на досвіді 52 інвесторів — власників комунальних підприємств у США, які будували атомні електростанції, Інститут Техасу дійшов висновку, що будівництво АЕС передбачає значні економічні ризики.

За твердженнями цього Інституту, вони впевнені на  70%  у тому, що зі зниженням кредитного рейтингу, постачальники енергії зможуть побачити як зростають витрати по позиках, і як початок будівництва нової електростанції затьмариться значними перевитратами та підвищенням тарифів на електроенергію. Атомні електростанції також несуть високі технічні та нормативні ризики, зважаючи на те, що Всесвітня Світова Ядерна Асоціація, яка просуває ядерну енергетику по всьому світу, — показує у цифрах дуже стійкі і значні перевитрати коштів.

Як відзначив доктор Джим Грін, ядерні корпорації «Toshiba» і «Westinghouse» опинились в скрутному становищі через масивні перевитрати коштів на будівництво чотирьох реакторів  AP1000 у США, а плани щодо будівництва шести реакторів AP1000 в Індії можуть привести їх до повного краху.

Південна Корея не виграла жодного з останніх контрактів, з того моменту, як розпочала будівництво реактора в ОАЕ. І слід зазначити, що проект південнокорейського реактора утримався від ключових елементів безпеки, які мають будуть обов’язковими в Європі і США.

Китай також зіткнувся зі значними затримками будівництва нових установок і не зробив суттєвих кроків на експортних ринках. У державної російської корпорації  «Росатом» є незліченні угоди на постачання атомних реакторів, в основному у країнах, що розвиваються, які не мають зобов’язань.  Росія не може дозволити собі позикове фінансування, прописане в цих угодах, як і більшість потенційних країн-клієнтів не можуть дозволити собі оплатити капітальні витрати на реактори.

 

До того ж трапляються аварії …

Яким би не були погляди щодо ризиків і переваг ядерної енергетики, але стає очевидним, що в процесі прийняття рішень в енергетичній політиці має бути врахована можливість аварій та катастроф на АЕС. Аварії реакторів є найбільшим фінансовим ризиком, з яким стикається атомна промисловість. Він значно переважує сукупний ефект від  ризиків ринкових, кредитних і операційних. Так, сума ризиків для АЕС «Фукусіма» за оцінками становить 200 млрд $ США (1,4 трлн юанів) і вона продовжує зростати.

І «ймовірність» для нещасних випадків, що трапляються, продовжує збільшуватись. Перед тим, як сталася катастрофа на АЕС «Фукусіма» оцінки ймовірності великої ядерної аварії були близько 1: 100000 для 440 реакторів, які були введені в експлуатацію протягом найближчих 20-25 років. Після аварії на «Фукусімі» ймовірність великої аварії в сучасному світовому флоті АЕС за цей же період складає тепер близько 1: 5000. Якщо станеться ще одна велика аварія, атомна промисловість може бути остаточно похована назавжди.

Глобальне виробництво електроенергії з ядерних джерел (% від загального числа)

 

І що далі ?

Не дивлячись на те, що існує план будівництва кількох нових реакторів, все ж треба зважити на те, що починаючи з 2000 року будівництво нових реакторів обмежено, а також існує план поетапної відмови від існуючих АЕС, які старіють. Це призведе до суттєвого зниження частини виробництва атомної електроенергії серед інших видів після 2020 року. Акцент буде зміщений у бік максимізації продуктивності вже існуючих реакторів за рахунок розширення, переоснащення і модернізації.

З огляду на розмір довгострокових інвестицій, які зараз необхідні для всіх низьковуглецевих варіантів видобутку електроенергії вітрової, сонячної, енергії припливів, та інвестиції на програми з енергозбереження та енергоефективності, розвитку інфраструктури електромереж і балансування навантаження, –  рішення про ядерну енергетику повинно бути прийняте,  і як найшвидше.

Всі ці витрати підуть не на «додаткові» технології, бо  це, власне, не «ядерна та відновлювальна», а скоріше, «відновлювана або ядерна» енергетика. І тепер здається вже стає зрозуміло, що майбутня еволюція в галузі поновлюваних джерел обійдеться без участі атомної енергетики, з міркувань хоча б її вартості. Наприклад, за останні п’ять років вартість сонячної енергії впала на 50%, тільки за останні п’ять років, і в усьому світі використання сонячної енергії збільшилось на 50%, де Китай опинився серед лідерів.

Звичайно, енергетичне майбутнє усього світу і досі є надзвичайно непевним. Воно буде залежати від різного роду взаємодії між державами та ринками, від вибору нових технологій і відповідних компромісів, від управління існуючим попитом на електроенергію, а також від її передачі по мережах та розподілу навантаження в інфраструктурі.

Хоча всі країни дуже різні, з історико-культурної точки зору, промислових ландшафтів, громадської думки, технологічних структур, існуючих організацій, нормативної практики, підходів в енергетичній сфері – можливість для консенсусу є цілком реальною. З часом цей консенсус міг би привести до створення відкритої і гнучкої структури, завдяки якій держави могли б разом розробляти колективні дії з енергетичних питань.

Справа в тому, що розвиток відновлюваних джерел, стійкої і доступної електроенергії з низьким вмістом вуглецю,  усе це  –  стрімко зростаючий сектор економіки з величезним потенціалом для створення робочих місць. І це  – дуже добре.

Автор: Пол Дорфман
Джерело: chinadialogue.net

 

Примітки:

[1] Standard & Poor’s (Standard & Poor’s Financial Services LLC) — дочірня компанія американської корпорації McGraw-Hill, що займається аналітичними дослідженнями фінансових ринків. З 28 квітня 2016 року називається S & P Global Ratings.

[2] Moody’s (укр. — Мудіс) — міжнародне рейтингове агентство; Moody’s поряд зі Standard & Poor’s і Fitch Ratings входить в «велику трійку» міжнародних рейтингових агентств.