Екологи – проти будівництва сховища ядерних відходів у Чорнобилі - Атомна енергетика в Україні

Атомна енергетика

Екологи – проти будівництва сховища ядерних відходів у Чорнобилі

Існуючий проект будівництва Централізованого сховища ядерних відходів (ЦСВЯП) на території Чорнобильської АЕС не вирішує проблем зберігання ВЯП для України. Про це сьогодні журналістам заявив заступник голови Національного екологічного центру України Юрій Урбанський. Передає Новый Регион.

Сьогодні на круглому столі у Києві чиновники і запрошені експерти обговорювали проект будівництва ЦСВЯП. Як передає кореспондент «Нового Регіону», віце-президент ГП НАЕК «Енергоатом» Володимир Бронніков заявив, що відпрацьоване ядерне паливо (ВЯП) є «цінною сировиною для реакторів майбутнього», які, за його словами, з’являться вже у другій половині XXI століття.

Бронніков нагадав, що поки Україна не має власних потужностей для зберігання всього ВЯП з атомних станцій країни, воно вивозиться до Росії. При цьому витрати НАЕК складають близько $100 млн на рік, які враховуються в тарифі для вітчизняних споживачів електроенергії.

Володимир Бронніков також розкритикував сховища Залізногірного гірничо-хімічного комбінату (Красноярський край), куди надходить ВЯП з АЕС України. За його словами, водне середовище – не найкращий спосіб зберігання відходів.

Тому, на думку Броннікова, будівництво ЦСВЯП – єдиний вихід для української держави, щоб «не переводити грошей до економіки іншої країни». Бронніков підкреслив, що вдалим варіантом зберігання ВЯП стане будівництво саме централізованого сховища. За його словами, оптимальний варіант – зона повного відселення ЧАЕС.

«Додаткових проблем з реабілітації цієї зони це сховище не принесе», – вважає Бронніков.

У свою чергу, директор департаменту нових проектів ГП НАЕК «Енергоатом» Віктор Медун зазначив, що ємкість сховищ у російському Красноярську буде вичерпана протягом найближчих років, після чого Україні просто ніде буде зберігати відпрацьоване паливо.

«Ємкість цього басейну на території Російської Федерації найближчим часом буде вичерпана», – заявив Медун. Він додав, що проект ЦСВЯП розрахований на те, що паливо з українських АЕС накопичуватиметься в ньому протягом 50 років, а потім ще 50 років зберігатиметься.

Провідний експерт Центру ім. Разумкова Ольга Кошарна заявила, що Україна спільно з Болгарією, яка також розміщає свої відходи у Красноярському краї, фактично утримують це виробництво.

«Зараз отримується, що Україна і Болгарія – це 2 країни, які забезпечують заробітною платою Залізногірний переробляючий комбінат», – стверджує Кошарна.

Вона розповіла, що собівартість зберігання ВЯП в Росії складає тільки половину тієї ціни, яку щорічно платить Україна.

«Тому зберігати на своїй території ВЯП до подальшого ухвалення рішень <.> – це по-господарському», – підкреслила Кашарна.

Крім того, вона зазначила, що цього року ця сума складе $137 млн., тоді як будівництво першої черги ЦСВЯП обійдеться в суму близько $150 млн.

У свою чергу, заступник голови Національного екологічного центру України Юрій Урбанський зазначив, що проект будівництва ЦСВЯП на території України, передбачений контрактом між «Енергоатомом» та американською Holtec International, поспішний.

«Потрібно вирішувати цю проблему, але не так, як робиться це зараз», – заявив Урбанський.

«Можливо, краще направити ці гроші на розробку і виробництво тих джерел енергії, які не є такими шкідливими, як атомна енергетика», – додав він.

За його словами, вибір місця для майданчика під будівництво – сумнівний.

«Чому саме Чорнобильська зона? Якщо ця територія забруднена, то можна туди звозити все?» – обурився еколог.

Він стверджує, що один з основних чинників, чому чиновники вирішили побудувати ЦСВЯП саме там – відсутність населення.

«Немає тієї громадськості, яка буде стурбована, яка приходитиме і дивитиметься, як будують, як експлуатують і наскільки це безпечно», – вважає Урбанський.

Він також засумнівався в тому, що 100 років, протягом яких за проектом зберігатиметься ВЯП, достатньо. За його словами, затребуваність ядерних відходів у майбутньому під сумнівом.

«Я можу лише гіпотетично припустити, що через 100 років випадково пригадають, що у нас є сховище і почнуть шукати кошти на його переоснащення», – постановив експерт.

Газета «Хрещатик«