Лобісти російського бізнесу загнали український уряд у пастку
Уряд України вирішив відновити будівництво третього та четвертого блоків Хмельницької АЕС. Спочатку для цього планувалося залучити компанію, що належить російському холдингу, який, своєю чергою, знаходиться під санкціями РНБО України. Але ухвалене у липні рішення уряду щодо недопустимості використання російського обладнання під час добудови ставить більше запитань, ніж дає відповідей. Зовсім нещодавно, 5 липня 2018 року урядовий комітет схвалив техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) проекту спорудження енергоблоків № 3 та № 4 на Хмельницькій АЕС. ТЕО передбачає, що споруджувати третій та четвертий блоки ХАЕС буде чеська компанія «Skoda JS a.s.», яка належить російським структурам. А вже 26 липня уряд на своєму засіданні в цілому схвалив ТЕО проекту, проте з одним суттєвим зауваженням: на двох зазначених вище енергоблоках має бути встановлена реакторна установка, вироблена не в Російській Федерації. І це попри те, що державне підприємство НАЕК «Енергоатом» обрало чеську компанію «Skoda JS a.s.» як постачальника технології для ХАЕС без тендеру ще у 2015 році, знайшовши «європейського постачальника», як тоді пояснювалося. Склалася ситуація, за якої тепер невідомо, хто будуватиме об’єкти.
Хто будуватиме Хмельницьку АЕС?
З 2004 року власником «Skoda JS a.s.» є російський холдинг «Объединенные машиностроительные заводы» (ОМЗ), підконтрольний російському Газпромбанку. Головою Ради директорів Газпромбанку є голова правління ПАТ «Газпром» Олексій Міллер. За рішенням Ради національної безпеки і оборони (РНБО) України, ОМЗ та Газпромбанк внесені до списку юридичних осіб, до яких застосовуються санкції.
З огляду на вимогу постачання реакторів не російського виробництва, експерти називають три варіанти розвитку подій: або постачальником буде не «Skoda JS a.s.», або російський ОМЗ буде виключено із санкційного списку, або почнуть говорити, що реактор фізично виготовляється в Чехії, а кому належить компанія – не важливо. Якщо все ж оберуть іншого постачальника реакторних установок, то фінансові, технічні та безпекові показники проекту зміняться.
Тоді не зрозуміло, ТЕО якого проекту було затверджене Кабміном?
Крім Skoda JS a.s., у 2015 році кілька китайських компаній заявило про бажання взяти участь у будівництві блоків ХАЕС. Президент «Енергоатому» Юрій Недашковський тоді висловлював сумніви, що уряд надасть перевагу китайським компаніям: «…швидше за все, там будуть жорсткі умови щодо застосування робочої сили (китайської) і локалізації виробництва обладнання (у Китаї). Не думаю, що це буде прийнятно для України».
У серпні 2016 року швейцарсько-нідерландська компанія Vitol, а також деякі американські та канадські компанії зацікавились цим проектом. Уже наступного року «Китайська національна ядерна корпорація» (CNNC) та «Індустріальний комерційний банк Китаю» (ICBC) були готові надати кредит на добудову третього блоку (як і було передбачено проектом), а для добудови четвертого блоку вони пропонували використати китайську технологію: реактор HPR-1000. Свої послуги із добудови енергоблоків ХАЕС пропонували також і корейські компанії.
Як проходили ці перемовини, невідомо. Відомо лише те, що з 2015 року для будівництва блоків ХАЕС було обрано чеську компанію «Skoda JS a.s.». Відбулося це поза тендером, що і спричинило скандал через підозри у корупційних зв’язках українських високопосадовців зі «Skoda JS a.s.». Це стало однією із причин арешту колишнього голови Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки України Миколи Мартиненка. Швейцарська прокуратура провадила кримінальне розслідування за фактом отримання Мартиненком хабара від компанії «Skoda JS a.s.». На сьогодні крапку у цій справі ще не поставлено, однак у липні 2017 року пан Мартиненко програв суд у Швейцарії щодо заборони передачі інформації українській стороні слідства. Його продовжують підозрювати у можливому отриманні хабара у зв’язку з майбутнім постачанням обладнання на українські атомні станції.
Реактори чеської компанії можуть приносити прибутки Росії
Реактори ВВЕР, які планують встановити на Хмельницькій АЕС, можуть використовувати паливо і російської компанії ТВЕЛ, і американської Westinghouse. До цього часу на двох працюючих блоках ХАЕС використовується російське паливо і невідомо, чи запланований перехід на паливо іншого виробника для двох працюючих блоків. Та якщо вірити повідомленням «Енергоатома», планується все ж використання американського палива. Поки на словах.
Дозвіл компанії «Skoda JS a.s.», яка у російській власності, споруджувати атомні енергоблоки в Україні означатиме пряму зацікавленість Росії на подальше постачання свого палива і жодним чином не сприятиме посиленню енергетичної незалежності і безпеки України. З іншого боку, відмова від спорудження енергоблоків ХАЕС стимулюватиме уряд працювати над реальними шляхами посилення енергонезалежності та енергоефективності, що є серед найбільш критичних викликів для України.
Екологічні втрати від будівництва ХАЕС
Хмельницька АЕС розміщується в регіоні, який мало забезпечений водними ресурсами. Станція розташована у верхів’ї річки Горинь. У 2007 році фахівці стверджували, що «об’єм її річного стоку не дозволить здійснювати охолодження чотирьох енергоблоків, не руйнуючи при цьому екосистеми Горині». Для обслуговування ХАЕС вода буде забиратись в такій кількості, що це шкодитиме лісам і полям Хмельниччини, які будуть недоотримувати вологу.
Через зміни клімату тривалість найспекотніших періодів у році, ймовірно, буде зростати. Такі періоди характеризуються зниженням рівня води у природних водоймах. У липні 2016 та 2017 років в Україні уже спостерігалась посушлива погода, тому під час роботи двох блоків ХАЕС відбувався додатковий забір води з річки Горинь для охолодження реакторів. Добудова ще двох енергоблоків негативно вплине на ситуацію.
Як на Заході?
Про відмову від атомної енергетики вже заявила Бельгія, де з усієї електричної енергії частка атомної – найбільша. Ця держава має дві АЕС, які забезпечують 52% потреб електроенергії країни, але згідно з новим енергетичним пактом, їхні блоки будуть зупинені між 2022 та 2025 роками. Всі інвестиції будуть спрямовані на розвиток відновлюваних джерел енергії, особливо на розвиток морських електростанцій. Сьогодні з альтернативних джерел виробляють менше як 8% електричної енергії країни.
Про енергетичний перехід до екоенергії також заявила Швейцарія, де АЕС постачають біля 33% електрики. Уряд Швейцарії планує повністю відмовитись від атома до 2059 року. Таким чином, рівень споживання електроенергії на одиницю населення у Швейцарії до 2050 року зменшиться на 18%. Німеччина була однією з перших країн в ЄС, які заявили про відмову від атомної енергетики. У 2009 році 23% електроенергії вона отримувала від АЕС, а у 2011 році уряд Німеччини заявив, що в Німеччині не залишиться діючих АЕС до 2022 року.
Німеччина, як і Швейцарія, вирішила інвестувати у відновлювальні джерела та енергоефективність. На початок 2018 року третину електроенергії країни забезпечували альтернативні джерела: сонце, вітер, біомаса, ГЕС. Водночас знизилось використання електроенергії від АЕС (до 13%) і від вугільних станцій (до 37%).
Проект будівництва нових реакторів марнує час та ресурси
Перш ніж продовжувати розглядати проект будівництва нової атомної станції, Україні необхідно визначитись із принциповим напрямком розвитку. Декларується, що шлях України – це здобуття енергетичної незалежності. Світові тренди в енергетиці – це відновлювані джерела, децентралізація виробництва енергії, екологічна безпека, підвищення надійності та ефективності. У 2016 році 62% нових потужностей із виробництва електрики у світі – це станції на відновлюваних джерелах. Це інша парадигма розбудови енергосистеми, в яку атомні технології минулого століття не вписуються.
Роль атомної генерації у світі падає, з 17,6% у піковий для галузі 1996 рік до 10,5% у 2016-му. Це пов’язано із зростанням вартості атомних станцій, усвідомленням породжених нею ризиків та стрімким здешевленням альтернативних безпечних технологій виробництва енергії. Проекти спорудження атомних блоків у Європі та інших країнах дуже часто супроводжуються суттєвим зростанням кошторисів та затримками до 10 років і більше. Будівництво третього енергоблока на АЕС Фламанвіль у Франції затримується уже на 7 років, а його вартість сягнула 10,9 млрд євро (на 7 млрд більше початкової вартості). Вартість спорудження фінського Олкілуото-3 зросла із 3,2 млрд до 8,5 млрд євро, а затримка із закінченням будівництва сягнула вже десяти років. Натомість Україна, вклавши як мінімум 4 млрд євро, планує отримати «динозавра», побудованого за проектом 40-50-річної давнини.
На будівництво третього та четвертого блоків ХАЕС відведено сім років. Видається дуже малоймовірним, що проект може бути закінчений у цей строк та в межах заявленого кошторису. Кошти на спорудження блоків будуть закладені у тариф на електроенергію, що виробляється діючими АЕС. Тож за всі затримки і зростання вартості заплатить український споживач. Але чи побачимо ми колись ці блоки працюючими – невідомо.
Замість того, щоб вкладати гроші у застарілі реактори за кредитні кошти, Україна разом з приватними інвесторами може побудувати сучасну галузь альтернативної енергії. З 2009 року, поки спорудження ще двох блоків ХАЕС навіть не розпочалося, в Україні за кошти іноземних та українських інвесторів збудовано і реально працює більше 1370 МВт станцій на відновлюваних джерелах енергії. Вони не потребують імпортного палива, не забруднюють довкілля, не створюють радіоактивних відходів.
Для України існують розроблені сценарії переходу на відновлювані джерела енергії, які підтверджують достатність наявного потенціалу для забезпечення енергопотреб країни в середині століття на 91-100% через відновлювані джерела та підвищення ефективності використання енергії. Однак таких показників неможливо досягнути, якщо вкладати кошти не у розвиток відновлювальних джерел чи технології енергозбереження, а в атомну енергетику.
Що далі?
Після того, як Кабмін схвалить ТЕО будівництва атомних блоків на Хмельницькій АЕС, остаточне рішення буде ухвалювати Верховна Рада. Але перед цим потрібно довести можливість використання наявних на ХАЕС будівельних конструкцій та реалізації необхідних сучасних систем безпеки, економічну доцільність і реалістичність спорудження та введення в експлуатацію блоків №3 та №4 Хмельницької АЕС у межах заявленого кошторису.
Проект також має пройти оцінку впливу на довкілля. Наразі часові рамки цієї процедури не визначені. Також законом передбачено проведення оцінки транскордонного впливу на довкілля, і ця процедура вже відбувається. Громадські слухання й експертні консультації плануються у Білорусі, Польщі та Австрії.
Ольга Лящук, експертка ГО «Екодія»
Джерело: glavcom.ua
