Атомна енергетика

Жаб варимо повільно: ядерний оптимізм приховуватиме справжні витрати, поки не стане пізно

npp20090811Існує відома історія про те, як варити жаб. Якщо ви спробуєте кинути жабу у вже киплячу воду, вона вистрибне. Але, якщо покласти жабу у каструлю та повільно піднімати температуру — на обід ви отримаєте жаб’ячі лапки.
Здається, ядерна галузь дотримується цієї стратегії, повільно публікуючи все вищі і вищі кошториси витрат для нових атомних станцій. Якщо громадськість не усвідомить реальну вартість нової атомної станції, промисловість може отримати необхідну їй політичну підтримку гарантій урядової позики. Після того як платники податків опиняться на гачку, а атомний проект буде запущено, тільки тоді стане зрозумілою його справжня вартість.

Проте, на тому етапі платникам податків та платникам комунальних тарифів може бути вже занадто пізно вистрибувати з казанка.

Жабка вистрибнула: Історія з Онтаріо. Минулого тижня уряд Онтаріо відклав свої плани будівництва 2 нових реакторів наступного покоління, після того як отримав пропозицію із вартістю «втричі вищою, ніж провінція розраховувала заплатити»,  про що йдеться в статті http://www.thestar.com/comment/columnists/article/665644 видання Toronto Star. Єдина з отриманих пропозицій, яка відповідала умовам торгів — за якою постачальник брав на себе достатню частку ризику, якщо витрати перевищували б суму зазначену у ціновій пропозиції — як стало відомо, становила 26 млрд. доларів, запропонована компанією «Atomic Energy of Canada, Ltd», що становило орієнтовно 10 800 дол./кВт. (Якщо вам це щось нагадує, пригадайте, що в моєму дослідженні за січень 2009 http://climateprogress.org/2009/01/05/study-cost-risks-new-nuclear-power-plants/ було здійснено оцінку, згідно з якою новий атомний проект, найймовірніше за все, коштуватиме приблизно 10 500 дол./кВт).

«Це надзвичайно висока ціна», — говорить про атомну пропозицію Уеслі Стівенс, аналітик в енергетичній галузі компанії «Navigant Consulting» в Торонто.

На початку, уряд провінції вважав, що вартість двох реакторів становитиме в сумі всього приблизно 7 млрд. доларів, що визначало тариф в розмірі 2 900 дол./кВт. потужності, згідно із розрахунками на 2007 рік. Видання Star повідомляє «Під час засідань енергетичної комісії провінції Онтаріо, які проводилися минулого літа, управління енергетики чітко зазначило, що будь-яка ціна вища ніж 3 600 доларів за кіловат встановленої потужності буде нерентабельною у порівнянні із альтернативними джерелами електроенергії, в першу чергу, природним газом»

Проте, замість того, щоб сліпо приймати ці розрахунки, влада провінції Онтаріо виявила достатньо мудрості, щоб поставити вимогу перед  учасниками тендеру прийняти на себе ризик перевищення витрат. І як тільки постачальники опинилися на гачку — замість платників податків та платників комунальних тарифів — стала очевидною реальна вартість нової атомної станції.

Інша пропозиція, як повідомляють джерела, надійшла від французької атомної компанії Areva LP, яка своїми 23,6 млрд. доларів теж «розвіяла колишні сподівання». Однак, ця пропозиція була визначена як така, що не відповідає вимогам конкурсу, оскільки Areva не виявила бажання в необхідній мірі взяти на себе ризик перевитрат коштів понад кошторис.

Не зовсім зрозуміло, чи ці цифри включають витрати на фінансування, оскільки тендерна процедура була конфіденційною, а інформація про цифри, про які повідомляє Star, просочилася з джерел, які безпосередньо приймали участь в торгах. Однак, брати на себе витрати з фінансування проекту було б вкрай незвично для ядерних компаній, тож загальна вартість цих станцій може вирости ще більше після того, як буде враховано витрати на   фінансування.

В результаті цього тендерного процесу, заснованого на оцінці ризику, Онтаріо, побачивши реальну вартість нової атомної станції, на даний момент «вистрибнула з казанка».

Жаби повільно варяться:  «Прогнози« атомних витрат.

Торги, які відбулися в Онтаріо змусили реалістично подивитися на фактичні витрати необхідні на реалізацію нового атомного проекту. Проте, інші запропоновані північноамериканські атомні станції все ще працюють лише з «прогнозами», які незмінно залишаються оптимістичними.

А коли ці «прогнози» згодом виявляться до смішного заниженими, перевитрати ляжуть на плечі  платників податків та платників комунальних тарифів.

Горщик нагрівається швидко.

В 2003 році MIT (Массачусетський технологічний інститут) опублікував своє дослідження «Майбутнє атомної енергетики», прогнозуючи, що атомну станцію нового покоління можна побудувати за лише 2 000 дол./кВт «овернайт»витрат , в доларах за курсом 2002 року. («Овернайт» витрати означає вартість будівництва станції, розраховані з припущення, що її можна було збудувати дослівно за одну ніч, за цінами, які діяли на той момент, без врахування майбутньої інфляції цін та без врахування витрат на фінансування.  Оскільки це неможливо, реалістичний кошторис (http://climateprogress.org/2009/01/05/study-cost-risks-new-nuclear-power-plants/) повинен враховувати майбутню інфляцію цін та витрати на фінансування АЕС.)

Багато пропозицій з будівництва нових атомних станцій в США та інших країнах було розпочато на підставі цих ранніх оптимістичних прогнозів.

Протягом всього лиш 5- річного періоду, з 2002 по 2007 рік, однак, кошториси «овернайт» витрат, підготовлені MIT, на будівництво реактора нового покоління подвоїлися з 2 000 доларів/кВт, прогнозованих як витрати станом на 2002 рік. Оновлений кошторис MIT за 2009 рік тепер містить «овернайт» витрати в розмірі 4 000 дол./кВт (в доларах за курсом 2007 року), зазначаючи, що «кошторисна вартість будівництва атомної станції зросла за процентною ставкою 15%  річних під впливом сьогоднішнього економічного спаду».  Різка інфляція була спричинена світовим економічним зростанням, яке викликало високий попит на дефіцитні ресурси, особливо з боку зростаючих економік Китаю, Індії та Бразилії.

Таким чином, після шести років вислуховувань про «атомне відродження», нарешті з’являється погана новина про те, що витрати тепер вдвічі вищі, ніж раніше очікувалося.

Пальник уже вимкнули?

Якщо хто-небудь подивиться на те, як росли витрати на атомні проекти, він побоїться «вв’язатися« в атомний проект. Проте, визнавши, що атомні витрати рухаються по швидкозростаючій кривій, в галузі тепер говорять, що, по суті, «заскочити у казанок це нормально» — пальник інфляції цін, пов’язаних із атомними проектами, вимкнено.

Оновлений кошторис MIT за 2009 рік тепер показує, що подальше зростання витрат не перевищуватиме прийнятий в загальній економіці індекс інфляції на рівні 3% річних. Іншими словами, в «реальних» (скоригованими з врахуванням інфляції) доларах, витрати на будівництво атомних станцій більше зростати не будуть.

Аналогічно, компанія «Florida Power & Light» в своїй пропозиції будівництва двох нових реакторів на АЕС «Turkey Point», спочатку встановила кошторис витрат в розмірі 4 070 дол./кВт за середнім курсом долара станом на 2007 рік. І хоча ця сума більше ніж вдвічі перевищує суму кошторису, складеного всього п’ять років тому, «FP&L» планує, що подальші витрати на будівництво атомних об’єктів зростатимуть лише на 2,5% в рік. Це навіть менше, ніж виріс індекс споживчих цін за останні роки.

Погані новини невеликими дозамиказанок повільно нагрівається.

Тепер стало зрозуміло як споживачі комунальних послуг та платники податків дізнаються про те, що прогнози витрат на атомні проекти були надміру оптимістичними — по трошки на раз, в той час як будівництво, тим не менше, буде продовжуватися.

Минулого тижня, в Південній Кароліні відділення Управління наглядового персоналу видало своє перше квартальне уточнення проектного кошторису двох нових реакторів на АЕС «V.C. Summer» компанії «South Carolina Electric & Gas Company». В оновленні зазначено, що частка компанії «SC E&G» в запропонованому бюджеті проекту зросла більш ніж на  500 млн. доларів, з 6,3 млрд. доларів до майже 6,9 млрд. доларів (приблизно на 9%). Кожного кварталу запропонований бюджет проекту буде переглядатися, базуючись на середньому зростанні витрат за останні п’ять років.

Проте, в цьому ретроспективному процесі, зрозуміє врешті хто-небудь, що комунальні підприємства недооцінили майбутнє зростання очікуваних витрат? Чи будуть ці витрати коли-небудь скоректовані таки чином, щоб можна було розробити більш реалістичний кошторис загальних витрат, необхідних на завершення проекту?

(Примітка: я дійсно сподіваюся, що буде проведено уточнення кошторисів, які покажуть короткий тік зниження цін внаслідок впливу економічної кризи — однак криза скорочує і обсяг використання кіловат-годин, відповідно і потребу будувати нові АЕС. Ті самі фактори, які збільшують рівень використання кіловат-годин, знову спровокують ріст вартості будівництва атомних станцій.)

Ой!Ви маєте на увазі, що ми не можемо розпочати будівництво завтра?

Ще однією невидимою рисою багатьох оптимістичних кошторисів будівництва атомних об’єктів є припущення, що зростання витрат відбуватиметься протягом неймовірно короткого періоду будівництва.

Наприклад, згідно із уточненням кошторису MIT за 2009 рік припускається, що будівництво триватиме протягом п’яти років, з 2009 до 2013 року, а станцію буде запущено в експлуатацію в 2014 році!  Однак, навіть найоптимістичніший графік у випадках будівництва нового реактора (випадок з компанією «SC E&G», згаданий вище) передбачає витрати на підготовчому етапі будівництва, які розпочинаються в 2007, а реактори вступають в експлуатацію в 2016 та 2018 роках.  Ця невідповідність аналогічна розбіжностям між запланованими та фактичними термінами будівництва, які існували під час першої хвилі будівництва атомних станцій в США, як зображено нижче:

Терміни будівництва атомного реактора Заплановані та фактичні
figure_art_20090811

Графік: Марк Купер «Економіка атомних реакторів: відродження чи падіння?»

Припустити, що термін будівництва буде дуже коротким, означає, що інфляційний ріст витрат відбуватиметься не дуже довго, тому це не суттєвий фактор. Проте, навіть при дуже низькому рівні інфляції, якщо ви складаєте план витрат на реалістичний період часу, тривалістю 10-12 років і де більшість коштів витрачено в першій половині цього періоду, ви усвідомлюєте, що витрати будуть рости дуже суттєво.

Приведений вище аналіз ґрунтується на графіку реалізації проекту в Південній Кароліні та приймає до уваги власний початковий графік комунального підприємства, без затримок. Однак, затримки таки стаються, особливо із проектами будівництва атомних об’єктів, наприклад, як недавно оголошене майже 2-річне запізнення на атомній станції у Флориді, будівництво якої запропоноване компанією «Progress Energy». (Статтю про це див. тут — разом із бонусною піснею в кінці.)

Приголомшені та вражені.

Із випуском кожного нового уточнення кошторису, ядерна галузь буде «приголомшеною та враженою» тим, що витрати продовжують зростати швидшими темпами ніж прогнозувалося.

Лише після того, як буде витрачено мільярди на проект, очевидною стане реальна сума витрат необхідних для його завершення. На тому етапі, оскільки незавершений реактор виробляє рівно нуль кВт, буде чинитися величезний тиск на те, щоб завершити проект, скільки би він не коштував, щоб вже витрачені мільярди «не були кинутими на вітер».

Саме таким чином протягом першої хвилі атомних проектів в США, реалізація проектів, вартість яких в середньому в два-чотири рази перевищувала початковий кошторис, продовжувалася аж до їхнього завершення. Лише 9 атомних проектів було скасовано після того, як вже розпочалося будівництво.

Бажаєте жаб’ячі лапки?

Отже, жабки повільно варяться. Ті, хто хотів би уникнути подібної долі, повинні винести урок із історії в Онтаріо та вимагати від атомних компаній твердих зобов’язань. Користувачі комунальних послуг та платники податків не повинні оплачувати «непередбачені» перевитрати. Якщо перед енергетичною галуззю поставлять вимогу нести звітність, можливо, деякі справжні звіти покажуть нам реальну вартість нових атомних об’єктів.

http://energyeconomyonline.com/Boiling_the_Frog.html