17 фактів зі «Звіту про стан світової ядерної промисловості за 2007 рік». Січень 2008 - Атомна енергетика в Україні

Атомна енергетика

17 фактів зі «Звіту про стан світової ядерної промисловості за 2007 рік». Січень 2008

Автор Майкл Шнайдер (Париж) за участі Ентоні Фроґґатта (Лондон)
Електрона версія звіту доступна за адресою http://atom.org.ua/?p=303

1. Наприкінці 2007 року у світі працювали 439 блоків – тобто на один менше, ніж у 2004-му, і на 5 блоків менше, ніж в історичний максимум в 2002 році – що склав 371,7 ГВт потужності. Це помітно відрізняється від прогнозу у 4450 ГВт на 2000 рік, зробленого Міжнародним агентством з атомної енергії (МАГАТЕ) в 1974 році.

2. Середній вік АЕС, що працюють у світі, стійко зростає і наразі становить 23 роки. Середній вік остаточно зупинених реакторів у світі — 22 роки. З 2004 року було зупинено десять реакторів – і дев’ять було введено в експлуатацію.

3. Встановлена потужність світового парку атомних реакторів між 2000 і 2004 роками щорічно зростала приблизно на 3 ГВт. Між 2004 і 2007 роками приріст впав до 2 ГВт на рік. Порівняйте з чистим приростом усього виробництва електроенергії в світі, що становить приблизно 135 ГВт на рік. Приріст вітрової енергетики у 2004-2006 роках становив 13 ГВт на рік.

4. З 34 енергоблоків, зазначених МАГАТЕ як такі, що перебувають в стадії будівництва в 13 країнах (станом на 31 грудня 2007 року) – на вісім більше, ніж на кінець 2004 року, проте приблизно на 20 менше, ніж наприкінці 1990-их – всі, за виключенням п’ятьох, розташовані в Азії або Східній Європі. Дванадцять з цих енергоблоків формально перебувають в стадії будівництва вже 20 років і більше.

5. Дещо збільшеного виробництва в атомній енергетиці не буде достатньо для збереження її поточної 16% частки у світовому виробництві комерційної електроенергії або близько 2-3% кінцевого енергоспоживання – що є меншою за частку виробництва однієї лише гідроенергетики.

6. За виключенням позики, наданій Італії 1959 року, Світовий банк, наприклад, ніколи не фінансував АЕС, і немає жодних ознак, що він може змінити свій аналіз фінансового ризику. В Азії, де на думку ядерних оптимістів є надія на відродження атомної енергетики, Азіатський банк розвитку не фінансує ядерні проекти.

7. Обсяги інвестицій і будівництва 1980-их років не можливо просто повторити через тридцять років. Сьогодні сектору доводиться мати справу з утилізацією відходів і витратами на зняття з експлуатації, які набагато переважують оцінки минулого. Він має конкурувати як із значно модернізованими газовим і вугільним секторами, так і з новими конкурентами у секторі нових і відновлювальних джерел енергії.

8. Однією із найбільших труднощів є пошук кваліфікованих людей, включаючи будівельників, технічних спеціалістів, інженерів і науковців для підтримки будівництва і експлуатації. США: 40% теперішніх працівників на АЕС протягом наступних п’яти років можуть піти на пенсію. Більш того, лише 8% теперішньої робочої сили АЕС є молодшими за 32 роки.

9. Франція: Близько 40% теперішнього персоналу національної енергогенеруючої компанії «EDF», що є залучений у експлуатацію і технічне обслуговування реакторів, підуть на пенсію до 2015 року.

10. Великобританія: починаючи з 2002 року в не було жодного курсу з ядерної техніки для студентів останніх курсів. Відсутність ринку для бакалаврів технічних наук/ інженерів-теплотехніків в ядерній техніці слугує підтвердженням того, що атомна енергетика не викликає в нових студентів жодного захоплення, через що їй неймовірно важко привабити найрозумніших і найкращих.

11. Німеччина: Кількість вищих навчальних закладів, у яких викладають предмети, пов’язані з атомної енергетикою, надалі скоротиться з 22 у 2000 році до 10 в 2005 році і становитиме п’ять у 2010 році. У той час, як в 1993 році 46 студентів одержали свій диплом, таких взагалі не було в 1998 році. Фактично між кінцем 1997 року і кінцем 2002 року лише два студенти успішно закінчили своє навчання в сфері атомної енергетики.

12. У 1980-их в США було приблизно 400 постачальників ядерного обладнання і 900 сертифікованих операторів. Ці цифри зменшилися до менш ніш 80 постачальників і менше 200 допусків.

13. Виробництво корпусів реактора високого тиску обмежено наявністю ядерних крупнокільцевих кувань. Наприклад, одна з кількох ковалень — Japan Steel Works, Limited (JSW), планує значні інвестиції, які доведуть її продуктивність до 5,5 установок на рік у 2008 року. Виробництво продукції для АЕС на JSW повністю заброньоване до кінця 2010 року.

14. «AREVA» заявила, що річна продуктивність на заводі у Чалоні обмежується 12 парогенераторами плюс «певною кількістю кришок корпусів реакторів» і невеликим обладнанням, або еквівалентом між 2 і 2,5 енергоблоками на рік, якби вона виготовляла обладнання лише для нових АЕС. Насправді ж, продукція, що має бути вироблена заводом у Чалоні, вже є заброньованою для заходів, пов’язаних із збільшенням строку служби АЕС – заміни парогенераторів і кришок реакторів – також для американського ринку.

15. Ті проекти, які все ж таки розпочались, доводять дороговизну і технічну складність атомної енергетики. Найбільш наглядним прикладом може бути будівництво передового європейський реактора у Фінляндії — „Олкілуото-3”. Цей проект був першим контрактом „Ареви” на реактор з водою під тиском, так зване АЕС третього покоління. Проект АЕС „Олкілуото-3” зараз вже на два роки відстає від графіка і початок її промислової експлуатації очікується в 2011 році, замість обумовленого в договорі 2009 року. За оцінками, проект реактора «Олкілуото-3» вже перевищує бюджет загалом на 1,5 мільярди євро. Хто зрештою сплачуватиме рахунок, ймовірно, доведеться виборювати в суді, але витрати, швидше за все, ляжуть на плечі французьких платників податків.

16. Є складності з будівництвом міжнародного термоядерного експериментального реактора (ITER), будівництво якого ведеться ЄС, США, Росією, Південною Кореєю, Індією, Японією і Китаєм. Угоду було підписано 26 листопада 2006 року, а завершення будівництва передбачено на середину 2016 року, проте, вже зазначені відставання від графіку і перевитрати.

17. Аналогічна ситуація склалась не тільки з новими реакторами у Європі, а і у російської компанії „Атомбудекспорт”, яка, до речі, є найбільш вірогідним будівельником українських реакторів. „Атомбудекспорт” будує АЕС «Белене» в Болгарії і вже його витрати значно зросли – компанія заявила, що електроенергія від „Белене” зросте на 30 % від раніш запланованого а вартість будівництва становитиме 7 млрд євро. Також „Атомбудекспорт” має складнощі на іншому об’єкті — введення в експлуатацію першого ВВЕР потужністю 1000 МВт на АЕС «Куданкулам», яке було заплановано на грудень 2007 року. Його буде відкладено принаймні на рік, при цьому Індія зазнає значних втрат.