Атомна енергетика

Автор Майкл Шнайдер (Париж) за участі Ентоні Фроґґатта (Лондон)
Електрона версія звіту доступна за адресою http://atom.org.ua/?p=303

1. Наприкінці 2007 року у світі працювали 439 блоків – тобто на один менше, ніж у 2004-му, і на 5 блоків менше, ніж в історичний максимум в 2002 році – що склав 371,7 ГВт потужності. Це помітно відрізняється від прогнозу у 4450 ГВт на 2000 рік, зробленого Міжнародним агентством з атомної енергії (МАГАТЕ) в 1974 році.

2. Середній вік АЕС, що працюють у світі, стійко зростає і наразі становить 23 роки. Середній вік остаточно зупинених реакторів у світі — 22 роки. З 2004 року було зупинено десять реакторів – і дев’ять було введено в експлуатацію.

3. Встановлена потужність світового парку атомних реакторів між 2000 і 2004 роками щорічно зростала приблизно на 3 ГВт. Між 2004 і 2007 роками приріст впав до 2 ГВт на рік. Порівняйте з чистим приростом усього виробництва електроенергії в світі, що становить приблизно 135 ГВт на рік. Приріст вітрової енергетики у 2004-2006 роках становив 13 ГВт на рік.

4. З 34 енергоблоків, зазначених МАГАТЕ як такі, що перебувають в стадії будівництва в 13 країнах (станом на 31 грудня 2007 року) – на вісім більше, ніж на кінець 2004 року, проте приблизно на 20 менше, ніж наприкінці 1990-их – всі, за виключенням п’ятьох, розташовані в Азії або Східній Європі. Дванадцять з цих енергоблоків формально перебувають в стадії будівництва вже 20 років і більше.

5. Дещо збільшеного виробництва в атомній енергетиці не буде достатньо для збереження її поточної 16% частки у світовому виробництві комерційної електроенергії або близько 2-3% кінцевого енергоспоживання – що є меншою за частку виробництва однієї лише гідроенергетики.

6. За виключенням позики, наданій Італії 1959 року, Світовий банк, наприклад, ніколи не фінансував АЕС, і немає жодних ознак, що він може змінити свій аналіз фінансового ризику. В Азії, де на думку ядерних оптимістів є надія на відродження атомної енергетики, Азіатський банк розвитку не фінансує ядерні проекти.

7. Обсяги інвестицій і будівництва 1980-их років не можливо просто повторити через тридцять років. Сьогодні сектору доводиться мати справу з утилізацією відходів і витратами на зняття з експлуатації, які набагато переважують оцінки минулого. Він має конкурувати як із значно модернізованими газовим і вугільним секторами, так і з новими конкурентами у секторі нових і відновлювальних джерел енергії.

8. Однією із найбільших труднощів є пошук кваліфікованих людей, включаючи будівельників, технічних спеціалістів, інженерів і науковців для підтримки будівництва і експлуатації. США: 40% теперішніх працівників на АЕС протягом наступних п’яти років можуть піти на пенсію. Більш того, лише 8% теперішньої робочої сили АЕС є молодшими за 32 роки.

9. Франція: Близько 40% теперішнього персоналу національної енергогенеруючої компанії «EDF», що є залучений у експлуатацію і технічне обслуговування реакторів, підуть на пенсію до 2015 року.

10. Великобританія: починаючи з 2002 року в не було жодного курсу з ядерної техніки для студентів останніх курсів. Відсутність ринку для бакалаврів технічних наук/ інженерів-теплотехніків в ядерній техніці слугує підтвердженням того, що атомна енергетика не викликає в нових студентів жодного захоплення, через що їй неймовірно важко привабити найрозумніших і найкращих.

11. Німеччина: Кількість вищих навчальних закладів, у яких викладають предмети, пов’язані з атомної енергетикою, надалі скоротиться з 22 у 2000 році до 10 в 2005 році і становитиме п’ять у 2010 році. У той час, як в 1993 році 46 студентів одержали свій диплом, таких взагалі не було в 1998 році. Фактично між кінцем 1997 року і кінцем 2002 року лише два студенти успішно закінчили своє навчання в сфері атомної енергетики.

12. У 1980-их в США було приблизно 400 постачальників ядерного обладнання і 900 сертифікованих операторів. Ці цифри зменшилися до менш ніш 80 постачальників і менше 200 допусків.

13. Виробництво корпусів реактора високого тиску обмежено наявністю ядерних крупнокільцевих кувань. Наприклад, одна з кількох ковалень — Japan Steel Works, Limited (JSW), планує значні інвестиції, які доведуть її продуктивність до 5,5 установок на рік у 2008 року. Виробництво продукції для АЕС на JSW повністю заброньоване до кінця 2010 року.

14. «AREVA» заявила, що річна продуктивність на заводі у Чалоні обмежується 12 парогенераторами плюс «певною кількістю кришок корпусів реакторів» і невеликим обладнанням, або еквівалентом між 2 і 2,5 енергоблоками на рік, якби вона виготовляла обладнання лише для нових АЕС. Насправді ж, продукція, що має бути вироблена заводом у Чалоні, вже є заброньованою для заходів, пов’язаних із збільшенням строку служби АЕС – заміни парогенераторів і кришок реакторів – також для американського ринку.

15. Ті проекти, які все ж таки розпочались, доводять дороговизну і технічну складність атомної енергетики. Найбільш наглядним прикладом може бути будівництво передового європейський реактора у Фінляндії — „Олкілуото-3”. Цей проект був першим контрактом „Ареви” на реактор з водою під тиском, так зване АЕС третього покоління. Проект АЕС „Олкілуото-3” зараз вже на два роки відстає від графіка і початок її промислової експлуатації очікується в 2011 році, замість обумовленого в договорі 2009 року. За оцінками, проект реактора «Олкілуото-3» вже перевищує бюджет загалом на 1,5 мільярди євро. Хто зрештою сплачуватиме рахунок, ймовірно, доведеться виборювати в суді, але витрати, швидше за все, ляжуть на плечі французьких платників податків.

16. Є складності з будівництвом міжнародного термоядерного експериментального реактора (ITER), будівництво якого ведеться ЄС, США, Росією, Південною Кореєю, Індією, Японією і Китаєм. Угоду було підписано 26 листопада 2006 року, а завершення будівництва передбачено на середину 2016 року, проте, вже зазначені відставання від графіку і перевитрати.

17. Аналогічна ситуація склалась не тільки з новими реакторами у Європі, а і у російської компанії „Атомбудекспорт”, яка, до речі, є найбільш вірогідним будівельником українських реакторів. „Атомбудекспорт” будує АЕС «Белене» в Болгарії і вже його витрати значно зросли – компанія заявила, що електроенергія від „Белене” зросте на 30 % від раніш запланованого а вартість будівництва становитиме 7 млрд євро. Також „Атомбудекспорт” має складнощі на іншому об’єкті — введення в експлуатацію першого ВВЕР потужністю 1000 МВт на АЕС «Куданкулам», яке було заплановано на грудень 2007 року. Його буде відкладено принаймні на рік, при цьому Індія зазнає значних втрат.