Відмова від ядерної енергетики – це не результат страху німців, а економічного мислення. Ми повинні вкладати кошти у відновну енергетику.
“Ви німці самі по собі”, – була реакція Стюарта Брандта, американського еколога на Плани Німеччини про відхід від ядерної енергетики. Він також додав, що рішення Німеччини було безвідповідальним. Економічні міркування і загроза, яку представляють собою парникові гази, означали, що ми просто не можемо відмовитися від атомної енергетики. Джордж Монбло і Марк Лінас доводять, використовуючи аналогічні точки зору.
Будучи членом спеціальної фахової комісії, призначеної Канцлером Німеччини Ангелою Меркель, в світлі подій Фукусіми, я не згодний з цим. Зрештою, відмова від ядерної енергетики – це не результат страху німців, а економічного мислення. В довгостроковій перспективі ядерна енергія зростатиме в ціні, тоді як відновні джерела енергії дешевшатимуть. Однак, головна думка полягає в тому, що ті, хто продовжують залишати всі варіанти відкритими, не вкладатимуть грошей.
Нерішуча Німеччина не змогла б добитися натиску пророцтва, яке збувається стосовно необхідної енергетичної зміни. Прихильники ядерної енергетики блокують власний доступ до ринків майбутнього через те, що вони не інвестують у товари, які заощаджують енергію, а також відновну енергію – вже не кажучи про «зелену» професійну підготовку і дослідницькі інститути.
Ситуація, з якою ми всі зіткнулися на зорі 21 сторіччя, можна порівняти з іншими поворотними точками у виробленні енергії. Просто уявність собі, щоб могло статися 250 років тому назад, якби люди відкинули пропозицію про те, що потрібно вкладати у вугілля і сталь, парові двигуни, механічні ткацькі верстати і, згодом, у залізниці.
Або яким би став світ, якби 50 років назад люди побачили, як американці раптом почали вкладати кошти у мікропроцесори, комп’ютери, Інтернет і нові ринки, які відкрили дані технології, і відмолися від всього цього як наслідок страху американців.
Якби ми тільки могли відкрити частину світових потреб у сонячній енергії, ми могли б задовольнити енергетичні потреби всієї цивілізації. Ніхто не може привласнити собі сонячне світло, ніхто не може приватизувати або націоналізувати його. Кожен може відкрити це джерело енергії для себе і отримувати від цього вигоду. Користувачам енергії, виробленої атомною електростанцією, можуть відключити електропостачання, якщо вони не сплатять по рахунку. Це не може статися із людьми, котрі використовують енергію, вироблену сонячними панелями, встановленими на даху їх будинків. Чому із усіх народів американці, французи і британці – нації, котрі так високо поціновують свободу – продовжують завзято залишатися сліпими до цих визвольних наслідків прийдешньої зміни у вироблені енергії?
Люди кругом проголошують та оплакують смерть політики. Парадоксально, але культурне сприйняття небезпеки може призвести до зовсім протилежного: кінця кінця політики. Для того, щоб зрозуміти це, потрібно повернутися до передбачення Джона Дюві, сформульованого ще у далекому 1927 році у Суспільство та його проблеми.
За словами Дюві, міжнародна громадська сфера достатньо потужна для створення суспільних дій, які виникають не в результаті політичних рішень, але як наслідок рішень, які видалися проблематичними для життя громадян. Ця небезпека, яка відкрито сприймається громадськістю, стимулює спілкування між людьми, які б за інших обставин не бажали б мати нічого спільного один з одним. Це накладає зобов’язання і витрати на людей, які чинять опір, і на стороні яких часто стоїть діюче право. Іншими словами, те що денонсується багатьма як істерична надмірна реакція на «небезпеки» атомної енергетики – це, фактично, важливий крок у напрямку забезпечення того, що поворотний пункт у вироблені енергії стає кроком до більшої демократії.
Нова коаліція між державою та соціальними рухами, яку ми зараз бачимо в дії у Німеччині, зараз має історичну можливість. Навіть в плані політики сили, дана зміна у політиці має сенс. Лише консервативний уряд близький до промисловості може провести таку зміну в енергетичній політиці.
Може статися так, що критики рішення Німеччини відмовитися від використання ядерної енергетики стануть жертвами помилки гусені: вона з’являється з лялечки, оплакує своє залишення кокону, оскільки не має передчуття метелика відновної енергії, яким вона повинна стати.
Джерело: guardian.co.uk