Атомна енергетика

Відділення фактів від вигадок стосовно Революції у галузі поновлюваних джерел енергії в Німеччині

blog_2013_08_15-1Нещодавно я писав і розвінчував «кампанію з дезінформації» стосовно поновлюваних джерел енергії, яка поширює хибні негативні історії про зростання поновлюваних джерел енергії. Особливим осередком такої дезінформації став репортаж про революцію щодо ефективності поновлюваних джерел енергії в Німеччині. Вражаючий успіх Energiewende (поворот в галузі енергетики) на даний момент в Німеччині є важливим доказом для всього світу тому, що Німеччина є країною з каламутною, високоширотною, дуже індустріалізованою, висококонкурентною (вона конкурує з Америкою у експорті товарів) і четвертою у світі за величиною економікою.

Можливо, тому що німецький успіх спростовує передбачувану необхідність викопних енергоносіїв і атомної енергії, деякі засоби масової інформації регулярно повідомляють про невдачу або передбачувану неможливість Energiewende. Як я вже підкреслював, революція у галузі поновлюваних джерел енергії у Німеччині насправді є дуже успішною і, як ніколи, потужною, але це не зупинило три міфи, що набирають обертів у засобах масової інформації: 1) Німеччина збирається повернутися до вугілля, 2) поновлювані джерела енергії підривають надійність енергосистеми, і 3) субсидії на поновлювані енергоносії підривають економіку Німеччини. Жоден з них не є вірним, і ось чому.

Міф №1: Німеччина повинна повернутися до вугілля

Про введення в експлуатацію в 2012 році нової ефективної вугільної електростанції в Німеччині, будівництво якої почалося в 2006 році зростаючими темпами з метою створити доповнення до змінних поновлюваних джерел енергії, широко, але помилково сповіщали (єдина в Європі нова вугільна електростанція в тому році) в якості ознаменування повернення Німеччині після Фукусіми до вугілля, не кажучи вже про те, що вона замінила більшу кількість брудніших і набагато менш ефективних вугільних потужностей, які були закриті. Крім того, заміна старих ефективних на 35-38 відсотків вугільних установок сучасними ефективними на 46 відсотків, такими як деякі установки потужністю 5,3 ГВт, які, ймовірно, почнуть свою роботу в цьому році, дозволить заощадити п’яту частину витрати вугілля, навіть якщо робоча потужність не зміниться. І хоча потужність може коливатися протягом декількох років, Агентство з енергетики Німеччини очікує, що 11,3 ГВт вугільних потужностей будуть відкриті, а 8,5 ГВт закриті до 2020 року – чисте скорочення щонайменше 7,2 ГВт.

Насправді, як пояснюється у різних джерелах, з часів Фукусіми Німеччина не запускала ніяких нових вугільних електростанцій, виробництво електроенергії на вугіллі буде знижуватися навіть більше, ніж потужність, буре вугілля не має майбутнього і будь-яка з давно запланованих вугільних електростанцій, що були вже завершені – для компенсації вибуваючих установок, швидше за все, буде втрачати гроші, так само, як існуючі зараз установки. Інший приклад в Гамбурзі підсилює цю думку. Проте, продовжуються поширюватися твердження, що «одна тільки Німеччина будує 25 вугільних електростанцій» (будівництво 20 з 29 спочатку запропонованих вже зупинилося, ще 5-6 відкладено) і що «наразі стало дуже, дуже дешево використовувати вугілля для виробництва енергії і в результаті почався новий бум вугілля в Європі» (майже всі електростанції у Великобританії та Іспанії), в той час як «поновлювані джерела енергії сприяють економічному краху Німеччини» (найсильніша економіка Європи).

Виробництво електроенергії на вугіллі в Німеччині дійсно помірно зросло в 2011-12 роках, замінюючи дорожчий природний газ, приблизно половина якого у Європі прив’язана до ціни на нафту. Дуже низькі ціни на перенасиченому ринку викидів вуглецю в Європі ще знизили ціну на виробництво електроенергії на вугіллі. Аналогічним чином, в перші сім місяців 2013 року в порівнянні з попереднім роком три чверті зростання виробництва електроенергії на вугіллі були обумовлені заміною газу, решта – більш легкими вітрами, хоча попит на електроенергію, ймовірно, також зменшився.

Цей тимчасовий сплеск виробництва електроенергії на вугіллі часто використовується для підтвердження поглядів, що викиди CO2 в Німеччині зростають, хоча мали тенденцію до спаду в порівнянні з 1990 роком. Справді, незважаючи на економічне зростання, поновлювані джерела енергії Німеччини сприяли зменшенню викидів CO2 в 2011 році, збереженню стабільності електростанцій і промисловості в 2012 році, і, ймовірно, скороченню загального обсягу викидів в 2012 році після коригування на посилення нафтового опалення у винятково холодну зиму. Причина проста: зростання виробництва поновлюваних енергоносіїв в Німеччині має більше ніж компенсувати відключення атомних реакторів, в той час як ефективність послабила, або краще сказати, зменшила попит на електроенергію. Для електростанцій Німеччини породжувати більше викидів СО2 навіть не можливо через встановлену верхню межу викидів для Німеччини відповідно до законодавства ЄС.

Категорично суперечать офіційним даним повідомлення, які виступають проти поновлюваних джерел енергії і часто стверджують, що Німеччина збирається повернутися до вугілля, тому що поновлювані джерела енергії не мають ефективності і виявляються не прийнятними за ціною. Насправді, вони є дуже ефективними, забезпечивши виробіток 23 відсотків електроенергії Німеччини в 2012 році (більше, ніж будь-яке інше джерело, за винятком бурого вугілля) і привівши до значного зниження оптових цін на електроенергію, які приваблюють енергоємну галузь промисловості, що зробило промислову енергетику Німеччини висококонкурентною і призвело до рекордного показнику експорту електроенергії у 2012 році, який піднявся ще на 62 відсотка у першій половині 2013 року. (Німеччина – єдина країна, яка постійно експортує електроенергію до Франції, її промислова електроенергія дешевша, ніж у середньому по ЄС, і цей розрив збільшується). Американським ЗМІ, які повторюють ці хибні історії, ніяково доводиться змінювати свою мелодію з «поновлювані джерела енергії є занадто дорогими, щоб конкурувати» на «поновлювані джерела енергії наносять сильний удар по нашим улюбленим старим технологіям». Дійсно, сонячна енергетика Німеччини сьогодні досягла ціни, яку Європейський союз в 2011 році прогнозував на 2050 рік.

Для заляканої вугільної промисловості твердження «багато великих промислових корпорацій залишають [Німеччину]» є не дивним, але побачити таке аналогічне твердження у журналі «Economist» та ще й без жодного прецеденту – це дивно: Головний економіст з енергетики Німеччини не бачить жодної ознаки промислового польоту і не посилається ні на жодний прецедент. Тим не менш, газетна качка існує й надалі. Можливо, така плутанина обумовлена розширенням в США газоємних хімічних гігантів, таких як BASF, які природно прагнуть до вчетверо дешевшого природного газу США, тому що він одночасно є паливом і сировиною; BASF в Німеччині також виробляє 70 відсотків електроенергії в межах держави з природного газу. Але, як зазначає Крейг Морріс з «Renewables International», розширення в США хімічних підприємств обумовлене цінами на газ, а не цінами на електроенергію в Німеччині. Гігантські підприємства Німеччини користуються низькими роздрібними цінами і оптовими цінами на електроенергію, що знижуються, отримуючи перевагу від майже нульової собівартості поновлюваних джерел енергії, але будучи звільненими від плати за них, про що я напишу нижче.

Правду про ціни на промислову електроенергію в Німеччині (наприклад, оптове місце і котирування ф’ючерсного ринку) легко визначити з офіційної статистики, яка є набагато прозорішою і повнішою, ніж в Америці. Навіть зараз, коли голова GE бурчить, що сталеливарний завод Німеччини платить в чотири рази більше за звичайну ціну на промислову електроенергію США (що, можливо, відображає плутанину між центами США і євро), середня оптова ціна в Німеччині на червень 2013 року – по суті, ціна, яку платять великі галузі промисловості – впала до рекордно низького рівня в 2,8 центів євро або 3,7 центів США за кВтг, що значно нижче його вихідної позначки у п’ять центів США. Необхідно відзначити, що середня роздрібна ціна за кВтг, за якою купував весь промисловий сектор Німеччини, який в основному представлений малими та середніми підприємствами, становила 8,6 центів США за енергоносії плюс 8.0 центів – податки в порівнянні з 6,5 центами в переважно неоподатковуваних США, тому загальний тариф для менших підприємств, типовий для Європи, приблизно в два рази більший за рівень США. Але поновлювані джерела енергії не враховують цей розрив; так чи інакше промисловість Німеччини процвітає, тому що вона ефективна і ціни на електроенергію в США зросли на 4,8 відсотків протягом 2007-12 років і на 44 відсотки протягом 1995 – 2012 років – темпи більші ніж підвищення у Німеччині на 3,7 і 16 відсотків.

Таким чином, Німеччина закладає основу поновлюваних джерел енергії для зниження довгострокових цін на електроенергію. Звичайно ж, оптові ціни на електроенергію в Німеччині впали приблизно на 30 відсотків протягом останніх двох років майже до восьмирічного мінімуму і, таким чином, комунальні підприємства, які інвестували кошти в поновлювані джерела енергії опинилися під серйозним тиском прибутку. Цей успіх у використанні сучасних поновлюваних джерел енергії для зниження і стабілізації витрат на виробництво електроенергії інколи невірно описується як провал, оскільки він породжує переможених – тих, хто поставив проти нього – а також переможців – тих , хто поставив на успіх.

Міф №2: Поновлювані джерела енергії підривають надійність енергосистеми

Інша загальна тема лжерепортажу полягає в тому, що поновлювані джерела енергії підривають надійність енергосистеми Німеччини, виганяючи промисловість за кордон. Президент агентської мережі Німеччини підтвердив, що це не так. Анекдоти, засновані на чутках, які голослівно стверджують про збої у секторі енергетики, обумовлені поновлюваними джерелами енергії, часто мають простежуваність до Der Spiegel, часте джерело історій, що виступають проти поновлюваних енергоносіїв, але зникають при перевірці. Чарльз Манн в журналі «Atlantic» цитує п’ять посилань на підтримку таких тверджень, але його джерела (цитуються у моїй відповіді) не обґрунтовують його дані. Одне джерело – передова група, що виступає проти поновлюваних джерел енергії і союзником якої є Koch ( чиє політичне крило Американський енергетичний альянс виступає
за викопні види палива та проти поновлюваних джерел енергії), стверджує, що поновлювані джерела енергії «завдають руйнувань» енергетичному сектору Німеччини, а інші чотири джерела – таке не стверджують і жодне з п’яти джерел не надає ніяких доказів, що це відбувається, хоча насправді, це не так – як я підтверджував з німецькими фахівцями в червні 2013 року, коли я разом з іншими задавав тон конференції канцлера про електромобілі в Берліні.

Але «Der Spiegel» не єдиний у представленні таких недостовірних відомостей. «Die Zeit» та інші також писали про місцеві проблеми електрики, викликані невдачею вугільної електростанції і обмеженими поставками газу з Росії, начебто вони довели ненадійність поновлюваних джерел енергії, які не мали нічого спільного з ними. «Фокус» також звалив провину за збій у постачанні електроенергії в Мюнхені на поновлювані енергоносії, а потім повідомив справжню непов’язану з попередньою причину (вибухнув трансформатор) без вибачень за помилку.

Треба відзначити, що енергосистема Німеччини, побудована для центральних електростанцій, навряд чи була розширена, коли поновлювана енергетика стрімко зросла з 3 відсотків до 23 відсотків за 20 років. Тому необхідна й активно ведеться модернізація і реконструкція енергосистеми, хоча агентська мережа останнім часом скоротила плани нових коридорів передачі електроенергії майже на половину, тому що багато проектів виявилися непотрібними, а інвестиції в енергосистему, мабуть, не мають збільшуватися. Але страх того, що може статися у випадку невиконання цих майбутніх покращень енергосистеми, не виправдовує брехню про повне порушення енергопостачання, яка є звичною сьогодні.

Насправді, електроенергетика Німеччини, як і 22 відсотки потужностей Іспанії, що працюють на сонячній та вітровій енергії та 30 відсотків потужностей Данії, що працюють на вітровій енергії (дані за 2012 рік) залишається набагато надійнішою за електроенергетику США і стає ще більш надійною. Німеччина займає перше місце за надійністю енергосистеми в Європі, Данія на другому місці і обоє є вдесятеро надійнішими за енергетику США. Аналогічно, як сонячна і вітрова енергетика Іспанії піднялася протягом останніх кількох років, показник надійності Іспанії також виріс. По всій Європі розширення поновлюваних енергоносіїв співвідноситься з більш надійною енергетикою. Зараз німецька компанія навіть зібрала віртуальну електростанцію 570 МВт, що забезпечує можливість диспетчерського управління поновлюваними джерелами енергії, доступними для компанії по всій країні (гарантія стійкого виробітку електроенергії з мінливої вітрової і сонячної енергії). Диспетчерське управління змінними ресурсами є більш складним, але кваліфіковані оператори енергосистеми добре справляються з цим.

Наступний раунд надання недостовірної інформації, безсумнівно, буде ґрунтуватися на новому опитуванні операторів енергетичної мережі, яке показало, що 7 відсотків опитаних німецьких фірм (або 25 відсотків з тих, які могли б в принципі перевести виробництво за кордон) говорять, що вони розглядають таку можливість «через (можливе) погіршення надійності енергосистеми». Проте, тенденцію не можливо вивести, тому що це питання ніколи раніше не поставало; порівняння також неможливе, тому що це питання не задавалося в інших країнах; і, звичайно, зниження надійності є майбутньою гіпотетичною, а не теперішньою реальністю. Європейська стандартна метрика, звичайно, не включає заплановані відключення електрики коротші за три хвилини, тому нечіткі твердження, які викликають навіть коротші відключення електрики в Німеччині, не можуть бути перевірені на основі даних – тільки ставляться під сумнів через відсутність конкретних анекдотичних прикладів.

Міф №3: Субсидії на поновлювані енергоносії підривають економіку Німеччини

Можливо, найбільшу плутанину вносить жвава дискусія в Німеччині про додаткову плату, яку комунальні споживачі платять на фінансування спеціального тарифу для стимулювання відновлюваної енергетики («FIT») – фіксований 20-річний договір на закупівлю електроенергії, що пропонується кожному, хто встановлює нові генератори поновлюваних енергоносіїв, які працюють чи то на енергії сонця, вітру чи біомасі або інших видах. (З 2012 року ви натомість можете вибрати ринкові платежі, як роблять половина виробників поновлюваних енергоносіїв і чотири п’ятих вітрових операторів, а з осені 2012 року нові сонячні системи потужністю більше 10 мегават більше не мають права на FIT). FIT знижується у міру того, як зростання поновлюваних джерел енергії призводить до зниження цін на ці енергоносії; FIT на «домашню» сонячну енергетику знижується на 1,8 відсотка кожен місяць. Але почасти тому, що ціни падають, продаж сонячної енергії значно перевищує прогнози, в результаті чого підвищується додаткова плата. Оглядач «USA Today» Сумі Сомасканда нещодавно написав: «Німецькі споживачі починають усвідомлювати ціну переходу на екологічно чисті технології: станом на 1 січня вони платять за електроенергію на 11 відсотків більше, ніж минулого року завдяки планам уряду по заміні атомних електростанцій вітровими і сонячними установками, що вимагають значних і постійних державних грошових вкладень, щоб стати економічно ефективними». Але як я вже писав у квітні, правда зовсім інша.

Додаткова плата за поновлювані джерела енергії в Німеччині штучно завищується неабиякими і зростаючими звільненнями від оподаткування в промисловості, які накладають більший тягар на домогосподарства – політика, яка в даний час знаходиться під законним розслідуванням ЄС в якості потенційної незаконної субсидії, але це не державні гроші, не субсидія (Німеччина не субсидувала сонячну енергетику з 2004 року) і є дрібною краплею в морі витрат німецьких домогосподарств на енергоресурси. Це працює так само, як і багато американських домогосподарств платять ціни, встановлені державними регулятивними органами для схвалених електростанцій, тільки це набагато прозоріше – і в Німеччині ви маєте можливість окупити ваші платежі, причому сторицею, вклавши всього лише 600 доларів у поновлювані джерела енергії. Громадянам, кооперативам і спільнотам належить більше половини німецьких поновлюваних потужностей у порівнянні з двома відсотками у США.

У 2013 році додаткова плата за FIT обумовила підняття роздрібної ціни на електроенергію, яку платять домогосподарства, на 7 відсотків, але поновлювані джерела енергії знизили оптову ціну на електроенергію, яку платять великі підприємства, на 18 відсотків. Коли довгострокові контракти закінчаться, значно знижені за останні кілька років оптові ціни можуть, нарешті, досягти роздрібних клієнтів і спричинити зниження загальних цін на електроенергію для фізичних осіб. Останній аналіз передбачає, що це може статися навіть у 2014 році – раніше, ніж очікувалося.

Критики поновлюваних джерел енергії намагаються роздути додаткову плату за FIT у велику проблему, тому що насправді проблеми не існує: консенсус, що підтримує політику Німеччини у сфері поновлюваних енергоносіїв є широким, глибоким і довговічним. Тим не менш, наполегливих недостовірних відомостей про нібито невиправдано завищену додаткову плату за поновлювані енергоносії в Німеччині безліч. Наприклад, Бьорн Ломборг, неоліберальний датський автор гучної книги «Скептик-еколог», звертається до Німеччини і поширює ту ж помилку про датські ціни на електроенергію, які, як він стверджує, є найвищими у Європі (ймовірно через вітрову енергетику), не згадуючи про те, що вони є одними з найнижчих цін до вирахування податків, але просто обкладені високим податком. (Ціни на електроенергію для фізичних осіб Німеччини, графічно представлені тут за період
1998-2013 років, становлять приблизно половину податків).

Аналогічно, Ломборг розголошує всюди «[Реальні] ціни на електроенергію для фізичних осіб у Німеччині зросли на 61 відсоток порівняно з 2000 роком – в усьому винні поновлювані джерела енергії», навіть при тому, що така вина є свідомо помилковою, про що зазначаю я, а також писав і Крейг Морріс. Ломборг навіть неявно висловлює думку, що додаткова плата за поновлювану електроенергію обумовлює неспроможність 800 000 німців оплатити свої рахунки за електроенергію – що є помилковим приписуванням і перебільшеною цифрою (реальна цифра, хоча точно не відома, здається, значно нижча за її еквівалент в інших країнах). Це «лицемірне» обговорення передбачуваного впливу додаткової плати за поновлювані енергоносії на бідних, як Крейг Морріс іронічно висловився, стосується того, як «ініціатори корпоративного контролю за енергетикою раптом виявили у себе співчуття до людей, яким корпорації відключили електроенергію». Ломборг навіть стверджує, що додаткова плата за поновлювані енергоносії призводить до того, «що все більше людей крадуть деревину з лісів у Німеччині», але набагато більш логічним поясненням є приблизно 119-відсоткове зростання реальних цін на топковий мазут з 2000 року.

Висновок
Energiewende Німеччини є сміливим і складним експериментом. Його неминучі недоліки вимагають і отримують визнання і коригування. В цілому, на сьогодні він є вельми успішним і знаходиться на шляху до своїх здавалося б високих цілей – зростання споживання відновлюваної електроенергії до 35 відсотків до 2020 року і 80 відсотків до 2050 року і падіння споживання енергії від первинних джерел відповідно до 20 і 50 відсотків нижче рівня 2008 року та зниження викидів CO2 на 30 і 80 відсотків нижче рівня 1990 року. Насправді, Німеччина може навіть здивувати світ, досягнувши більшого і швидше. Успіх не гарантований, але вражаючі досягнення на сьогоднішній день дозволяють зробити припущення, що було б нерозумно робити ставку проти майстерності і рішучості Німеччини. Отримання правдивих фактів – найбезпечніший спосіб зробити правильну ставку.

Автор: Amory B. Lovins, Rocky Mountain Institute
Оригінал статті: http://blog.rmi.org/