(КМ776.4379) Дані: 2013 рік був несприятливим роком для атомної енергетики – третім за рахунком – і це час для запитання: чому не відбувається відродження атомної енергетики?
Найцікавіші дані 2013 року [1]: 4 реактори під’єднанні до електромережі, ще 4 повністю зупинені. Це свідчить про те, що все не так погано, як в минулому році і, що сфера атомної енергетики може відчувати певний комфорт завдяки початку спорудження 10 нових реакторів. В 2012 році виробництво атомної енергетики впало на 7%, в порівнянні з 2011 роком. Це найбільший спад виробництва за один рік, що коли-небудь траплявся.[2] Виробництво атомної енергетики зменшилось щонайменше у 17 країнах світу, включаючи і п’ятірку країн-лідерів.[3] Атомна енергетика становила 17% від світових електрогенеруючих потужностей 1993 року. Ця цифра невпинно знижувалась до нинішніх 10% [3]; і вона нараховуватиме всього 4,5-6,2% потужностей у 2030 року відповідно до останніх прогнозів Міжнародної агенції з атомної енергетики (МАГАТЕ).[4]
МАГАТЕ переглянула зі зниженням прогнози після катастрофи на Фукусімі. Останній прогноз показує зростання від 373 ГВт потужності (станом на вересень 2013 року) до 435¬722 ГВт до 2030 року; це зростання на 17-94%. Начебто, для того, щоб пом’якшити удар, який наніс останній перегляд планів, МАГАТЕ повідомила, що останні скорочення у виробництві все ж таки менші за два попередніх роки. [4]
Оцінка, яку дало МАГАТЕ (в 435 ГВт), менша на 20% від того, що було до подій на Фукусімі. Так, у 2010 році прогнозувалось 546 ГВт електричної потужності на 2030 рік. Проте висока оцінка (в 722 ГВТ), все ж менша на 10 % від тієї, що була до катастрофи (відповідно в 2010 році прогнозували 803 ГВт).[36]
Історично так склалось, що верхні межі прогнозів МАГАТЕ завжди були захмарними, тоді ж коли нижні їх межі зазвичай були завищеними (в середньому на 13%[5]). Та тим не менше, нижня межа оцінок МАГАТЕ є більш-менш прийнятною. Отож, зростання на 17% до 2030 року, з річним ростом в 1% – це найбільше зростання, на яке атомна промисловість може надіятись.
Серії МАГАТЕ: «Оцінка енергетики, електроенергетики та ядерної енергетики» (iaea.org)
Враховуючи минулорічні події МАГАТЕ буде й надалі знижувати прогнозовані показники. Напевне, найяскравіші події відбулася в Сполучених Штатах Америки. Там ядерна енергетика зазнає все більших труднощів з управлінням уже існуючими реакторами таким чином, щоб ще й отримувати прибути. Особливі труднощі викликають ті, що потребують модернізації, не говорячи вже про побудову нових. Майже половина зі всіх реакторів працювала протягом 30 і більше років[9], тому проблема застарілої техніки стає все більш актуальною.
Пітер Бредфорд, колишній член Комісії з ядерного регулювання США, у липні 2013 року розповів, що заявки на побудову 31-го реактора в США очікують своєї черги ще з 2009 року. «Побудова 31 реактора затримується через брак коштів, які витратили на будівництво 4 реакторів. Також декілька з них затягнулись приблизно ще на 20 років через затримку з ліцензіями» написав Бредфорд. «Ті чотири, на які знайшли фінансування, безнадійно невигідні. Законодавчі органи штатів вирішили закінчити будівництво проектів тому, що гроші на їх спорудження продовжують отримуватися з кишень споживачів електрики. Вперше за останні 15 років працюючі блоки закривають через їхню нерентабельність.»^]
Тільки минулого року генеруючі компанії США закрили чи оголосили про закриття 5 реакторів, на додаток до скасування планів зі спорудження ректорів і відмови від збільшення потужності працюючих реакторів. Журнал Форбс (Forbes) нещодавно оголосив список інших шістьох атомних станцій, що наступні на черзі до закриття[7]. Академік Марк Купер назвав ще 38 американських реакторів в схожому стані, як і ті що недавно були закриті.[8] Число реакторів, що будуються зросло до 5 і це стало невеличким полегшенням для атомної індустрії в США.
Великобританія, нарешті, зробила крок вперед у модернізації багатьох застарілих реакторів.[9] Капітальні витрати на будівництво двох великих об’єктів (загалом 3,2 ГВт) в Хінклі Поінт в Сомерсеті становлять приголомшливі 16 млрд. фунтів (26,4 млрд. доларів). Генеруючі підприємства не можуть оплатити їх, тому британський уряд пропонує кредитні гарантії в 10 млрд. фунтів. Також британський уряд гарантує французькій генеруючій компанії EDF неймовірні 89,50 фунтів за кожну мегават-годину вироблену реакторами Хінклі Поінт, які повністю індексуються з урахуванням інфляції на довгі 35 роки.
Економічна консалтингова фірма Liberum Capital повідомила: «Ми здивовані, що британський уряд прирік наступні покоління на ціну, яка буде випливати з даної угоди». І додали, що Хінклі Поінт буде найдорожчою атомною станцією в світі і збудованою за найдовший термін. [10]
Французька компанія EDF планує збудувати Європейський реактор з водою під тиском (EPR) на Хінклі Поінт. Два інших проекти EPR у Фінляндії та Франції виявились провальними. Прогнозована загальна ціна робіт у Фінляндії збільшилась з 4,5 млрд. до 12 млрд. доларів.[11] А у Франції ціна зросла з 5 млрд. до 12,8 млрд. доларів.[12] Таким чином ми можемо спостерігати практичне правило для оцінювання реальної кінцевої ціни на побудову атомної станції – подвоїти початкову цифру і додати кілька мільярдів для точності.
У той час коли вартість відновлюваних джерел енергії падає або, як у випадку з сонячними батареями, просто обвалюється, атомна енергетика є прикладом «негативної кривої зростання продуктивності».[13] Економічні експерти з Сітігруп (Citigroup) пояснюють: «За останні десятиліття на деяких розвинених ринках зросла капітальна ціна будівництва атомної станції, частково, через зростання витрат на безпеку. Ще однією причиною є будівництво менш масштабних об’єктів. Більше того, фіксована вартість виробництва атомної електроенергії в поєднанні з відносно високою ціною (якщо враховано кінцеві фінансові зобов’язання) роблять цю сферу досить невигідною. Тому генеруючі підприємства ухиляються від початку довгострокових (більше двадцяти років функціонування і кілька десятиліть технічного забезпечення після завершення експлуатації) капіталовкладень з майже нульовим контролем над витратами. Невпевненості додають про темпи змін, що відбуваються в структурі енергетики.» [14]
Президент Франції запевнив, що зменшить залежність від атомної енергетики з 75% до 50% від загального виробітку електроенергії[15], однак його план зіткнувся з відчутною протидією.[16] Бельгія, Німеччина та Швейцарія будуть поступово ліквідовувати існуючі програми в атомній енергетиці.[3]
В січні 2014 року, Європейська Комісія прогнозувала, що встановлені потужності атомної енергетика у Європейському Союзі, досягнувши 131ГВт в 2010 році, знизяться до 97ГВт в 2025 році, перед тим як знову зрости до 122ГВт у 2050 році. Незважаючи на це, показник буде нижчим ніж у 2010 році. Прогнози Європейської Комісії стверджують, що частка атомної електроенергії в ЄС знизиться від 27% у 2010 році до 21% в 2050 році. В той же час частка відновлюваних джерел зросте з 21% до 51,6%, а частка викопного палива знизиться з 52% до 27%.[17]
Академік Річар Тентер зазначив, що 2012 рік був «гарячим роком для корупції в сфері атомної енергетики».[18] Це ж саме можна сказати і про 2013 рік. Південна Корея є однією з чотирьох країн, що нібито підтримує відродження атомної енергетики (разом з Китаєм, Індією та Росією). Проте плани про збільшення до 41% постачання ядерної електроенергії до 2035 року зменшились до 29%[19]. Це відбулося в результаті великого скандалу, що пов’язаний з хабарями та фальшивими сертифікатами безпеки для тисяч частин реакторів.[20] А також через інший скандал, що пов’язаний з фактом замовчування аварії, коли висока температура ледве не призвела до плавлення ядра реактора. В результаті сотня працівників разом з колишнім виконавчим директором компанії Korea Hydro and Nuclear Power (KHNP), віце-президентом компанії Korea Electric Power Corp., а також колишнім заступником міністра з питань ядерної енергетики були заарештовані.
У вересні виконавчий директор KHNP приніс публічні вибачення: «Наш вітчизняний проект зіткнувся з кризою». Він також зазначив що народна довіра зникла у зв’язку з катастрофою на Фукусімі та процвітанням корупції.[21] Частка південно-корейців, котрі вважають ядерну енергетику безпечною, впала з 71% у 2010 році до 35% у 2012 році.[22] Дослідження 2011 року показало 68% населення проти нових реакторів в Південній Кореї (і 69% проти у 24 країнах).[23]
А в Японії на даний момент реактори припинили свою роботу. Деякі запустять в найближчі роки. Проте плани щодо побудови 15 нових реакторів на додачу до існуючих 50 викинуті на смітник. Трагедія на Фукусімі залишить свій відбиток на десятиліття і для економіки це удар на сотні мільярдів доларів.
Плани щодо побудови нової атомної станції у Тайвані змусили 200 000 жителів вийти на акції протестів в березні 2013 року[24]. Це призвело до скандальної бійки в Парламенті в серпні.[25]. В результаті дві основні партії пообіцяли остаточну поетапну ліквідацію атомної енергетики.[26]
Росія [33] та Китай зменшили плани зростання атомної енергетики. Однак, суттєвими є плани зростання в Китаї, де будується 28 реакторів. Цей факт може маскувати загальний картину стагнації галузі та призупинити спад. Минулого року громадський спротив змусив скасувати плани щодо будівництва запланованого заводу з виробництва ядерного палива в Китаї. [27] Громадський спротив також сприяв відміні спорудження реактору недалеко від Калінінграду в Росії. [34] Це перший випадок у обох країнах, коли громадська позиція зупинила ядерні проекти .
Канада відмовилась від проектів з новими реакторами.[28] Уряд Бразилії, п’ятої за кількістю населення країни, нещодавно оголосив про зупинку планів з декількома новими реакторами на невизначений час, за винятком одного, який уже будується. [29] Голова Агенції з енергетичного планування Бразилії Мауріціо Толмаскуін зазначив: «Це час вітрової енергетики. Відбулася революція цін».
Південна Африка – єдина країна Африки де є атомні реактори. Уряд країни відмовився від планів на нові реактори у 2008 році, потім їх відновили, та пізніше відмовились від них в грудні 2013 року.[30]
З країн Середньому Сходу лише в Ірані є атомний реактор. Тим часом в Йорданії, Об’єднаних Арабських Еміратах, Туреччині та Саудівській Аравії виявляють інтерес до атомних програм з різними цілями. Водночас, значна кількість країн Близького Сходу та Північної Африки, а саме Кувейт, Оман, Катар, Бахрейн, Єгипет, Сирія, Туніс, Ізраїль, Марокко, Алжир та Ліві, відсунули атомну енергетику на задній план. [3,31]
Інші країни, такі як Сінгапур, Греція, Італія, Перу, Португалія, Таїланд, Венесуела, та інші, після катастрофи на Фукусімі вирішили більше взагалі не приймати участі в ядерних програмах.[3]
Ядерне відродження ніяке не відродження, воно абсолютно мертве. Якщо і є якийсь розвиток, то він досить незначний та не прогнозує потенційно стійких перспектив відродження.
Генеруючі підприємства відчувають біду. Відповідно до Звіту про стан ядерної промисловості у 2013 рік, за попередні 15 років 10 з 15 генеруючих підприємств зазнали зниження кредитного рейтингу, що надається агенцією Standard and Poor’s. Чотири з них залишились стабільними, і лише одному підприємству було піднято кредитний рейтинг.[3] Вчений Ян Фарлє нещодавно завершив список з більше ніж 40 прикладами урядів, банків, генеруючих підприємств та енергетичних компаній по всьому світі, що відмовляються від ядерних проектів з 2011 року.[32]
Автор: Джим Ґрін
Використані джерела:
1. www.world-nuclear-news.org/NP-Steadv-state-for-nuclear-in-2013-0701147.html
2. www.world-nuclear-news.org/NN Nuclear power down in 2012 2006131.html
3. www.worldnuclearreport.org/World-Nuclear-Report-2013.html
4. www.iaea.org/newscenter/news/2013/np2020.html and www.world-nuclear-news.org/NP- IAEA foresees continued growth in nuclear capacitv-2509134.html
5. Calculated from tables 33 and 34, p.56, www.pub.iaea.org/mtcd/publications/pdf/pub1304 web.pdf
6. www.guardian.co.uk/environment/2013/jul/11/nuclear-renaissance-power-mvth-us
7. www.forbes.com/sites/jeffmcmahon/2013/11/07/6-nuclear-plants-that-mav-be-next-to-shut- down/
8. http://will.illinois.edu/nfs/RenaissanceinReverse7.18.2013.pdf
9. www.wiseinternational.org/node/4032
10. www.liberumcapital.com/pdf/ULkWtp00.pdf
11. http://online.wsj.com/article/BT-C0-20121213-703038.html
12. http://uk.reuters.com/article/2012/12/04/enel-edf-idUKL5E8N4DIJ20121204
13. http://reneweconomv.com.au/2012/one-vear-after-fukushima-counting-the-cost-of-nuclear-89801
14. www.businessinsider.com.au/5-charts-that-show-nuclear-is-declining-2013-10
15. www.world-nuclear-news.org/NP-Nuclear to fund French energv transition-2309137.html
16. www.bloomberg.com/news/2013-11-12/france-won-t-shut-down-anv-more-nuclear-reactors- minister-savs.html
17. www.world-nuclear-news.org/EE-Politics-hold-European-nuclear-steadv-0901144.html
18. http://nautilus.org/napsnet/napsnet-policv-forum/nuclear-corruption-2012-to-date/
19. http://uk.reuters.com/article/2014/01/14/uk-nuclear-korea-
idUKBREA0D05K20140114
20. http://atomicpowerreview.blogspot.com.au/2013/10/south-korea-cables-fail-tests.html
21. www.world-nuclear-news.org/RS-Indictments for South Korea forgerv scandal- 1010137.html
22. www.reuters.com/article/2013/01/08/us-nuclear-korea-idUSBRE90704D20130108
23. www.ipsos-mori.com/Assets/Docs/Polls/ipsos-global-advisor-nuclear-power-june-2011.pdf
24. www.chinapost.com.tw/taiwan/national/national-news/2013/03/10/372647/Up-to.htm
25. www.world-nuclear-news.org/NP-Taiwanese nuclear vote turns violent-0208135.html
26. www.world-nuclear-news.org/NP-New nuclear energv policv for Taiwan-0311117.html
27. www.world-nuclear-news.org/ENF Guangdong nuclear fuel centre cancelled 1807131.html
28. www.world-nuclear.org/info/Countrv-Profiles/Countries-A-F/Canada–Nuclear-Power/
29. www.reuters.com/article/2013/09/15/us-brazil-nuclear-idUSBRE98E06U20130915
30. http://analvsis.nuclearenergvinsider.com/new-build/south-africa-puts-nuclear-hold
31. www.world-nuclear-news.org/RS International links for African nuclear 1809131.html
32. www.ianfairlie.org/news/nuclear-pull-outs-and-withdrawals-since-2011/
33. www.bellona.org/articles/articles 2013/atomEco roadmap
34. http://world-nuclear.org/info/Countrv-Profiles/Countries-O-S/Russia–Nuclear-Power/
35. http://reneweconomv.com.au/2012/solars-path-to-wholesale-grid-paritv-bv-2020-2020
36. www-pub.iaea.org/MTCD/Publications/PDF/IAEA-RDS-1-30_web.pdf
Переклад: Анна Тарасюк
Автор: Джим Ґрін «Атомне відродження ніяке не відродження»
24 січня 2014р. | № 776 «Ядерний монітор»