Атомна енергетика

Глобальні ядерні амбіції «Росатома» обмежені політикою Кремля

rosatom-monopolyПакет іноземних замовлень вартістю 100 мільярдів доларів російської компанії-забудовника атомних електростанцій «Росатом», який перевищує аналогічний пакет усіх її західних конкурентів разом узятих, робить її схожою на гіганта в цій галузі.

Але якщо ця компанія, створена в 2007 році на базі Міністерства атомної енергетики Росії, основним завданням якої було зробити атомну енергетику основною експортно-орієнтованою галуззю, прагне досягти рівня глобального промислового гіганта, то їй доведеться триматись осторонь іміджу Росії як держави, що звикла використовувати енергетичну політику як засіб для досягнення політичних цілей.

Спочатку співпрацю було призупинено з Європою, де окремі країни та Європейський союз в цілому вважали пріоритетним завданням зменшити залежність від російських енергоносіїв, згодом ці відносини погіршилися ще більше через втручання Москви в справи України.

Спільні проекти із Туреччиною, економіка якої зростає швидкими темпами та потребує значної кількості енергоресурсів, були заморожені через розрив відносин між двома країнами, які підтримують протилежні сторони у сирійській громадянській війні. А ряд угод, підписаних із біднішими країнами, що розвиваються, такими як Єгипет, Йорданія та Бангладеш, навряд чи вдасться реалізувати найближчим часом через відсутність досвіду використання ядерної енергії цими країнами, нестачу фінансування та електромережі, що не відповідають сучасним вимогам.

«Росатом» вже встиг оголосити про угоди, підписані із 25 країнами вартістю близько 100 млрд. євро, проте лише незначна їх частина є безумовними контрактами, решта – це всього лише папірці», – сказав Стів Кідд в Іст Кліф Консалтинг.

Після катастрофи на Фукусімі в 2011 році світова ядерна промисловість перебуває в стадії стагнації, оскільки Німеччина та інші країни вирішили вийти з ядерного клубу, Японія вивела з експлуатації більшість своїх реакторів і навіть Китай знизив темпи ядерної експансії.

Прихильники кажуть, що ядерна енергетика все ще має майбутнє, оскільки це перевірена технологія вироблення електроенергії без виділення вуглецю, який викликає глобальне потепління. Проте низькі ціни на газ і вугілля та конкуренція електроенергії, виробленої за допомогою енергії вітру та сонця, собівартість якої постійно знижується, зробили ядерну енергетику економічно нерентабельною в багатьох країнах світу.

Проект Хінклі Поінт французького підприємства «EDF» вказує, що в Європі нові атомні електростанції неможливо збудувати без державних субсидій, а в США кілька атомних станцій було взагалі закрито. Проте «Росатом» оголошує про підписання нових угод кожні кілька місяців, оскільки продає ядерні технології країнам, що розвиваються. Він пропонує унікальну бізнес-модель, яка включає фінансування, будівництво та експлуатацію атомних електростанцій та вивезення відходів.

Експерти ж кажуть, що багато з цих угод мають незначні шанси стати безумовними контрактами, оскільки електромережі значної кількості цих країн відстають на десятиліття від вимог ядерної енергетики. У більш розвинених країнах, таких як Угорщина та Туреччина, з якими «Росатом» підписав мільярдні контракти, ці проекти не реалізовуються роками через відсутність фінансування, місцеву опозицію та підозри щодо політичних мотивів Кремля.

«Росіяни все частіше розглядають енергоносії та технології в енергетиці як важіль впливу у зовнішній політиці», – сказав Марк Хіббс, партнер Фонду міжнародного миру Карнегі. «Росатом» відмовився коментувати те, в якому стані знаходяться його іноземні проекти та чи мають його інвестиції політичну складову.

В Кремлі теж не відразу відповіли на письмові запитання «Рейтер». Проте перший заступник генерального директора «Росатома» Кирило Комаров повідомив, що контракти компанії за кордоном були підтверджені в листопаді. «Ми вважаємо, що усі контракти, підписані нами, є надзвичайно надійними», додав він на конференції з ядерної енергетики.

ГОРИ МЕМОРАНДУМІВ ПРО НАМІРИ

Турецький ринок є ідеальним для «Росатома». Це значний ринок на стадії розвитку із власним науковим співтовариством, національним капіталом та швидкозростаючими потребами в енергоносіях, що до того ж знаходиться на вдалому для енергетичної інфраструктури перехресті шляхів.

Але одночасно це вказує на те, що політика бере гору над комерційною діяльністю. У 2013 році «Росатом» підписав контракт на 20 мільярдів доларів на будівництво чотирьох реакторів в Аккую, де мали намір побудувати першу атомну електростанцію в Туреччині, оскільки в Анкарі намагалися скоротити залежність від імпорту енергоресурсів. Але в кінці минулого року «Росатом» припинив її будівництво після того, як російський реактивний літак, що брав участь в бойовій операції в Сирії, було збито недалеко від турецько-сирійського кордону.

Інцидент призвів до кризи у відносинах між Туреччиною, яка підтримує повстанців, що борються проти президента Сирії Башара аль-Асада, та Росією, яка втрутилась в конфлікт на стороні діючого уряду. У квітні джерело повідомило Рейтер, що турецька будівельна компанія веде переговори про купівлю близько 49 відсотків проекту. В травні Комаров повідомив Рейтер, що контракт на будівництво в Аккую не було розірвано. «Цей проект не потрапляє під санкції. Наскільки нам відомо, робота триває», – додав він.

ДОСВІД

Росія має значний досвід будівництва реакторів за кордоном: реактори радянської епохи знаходяться у всій Східній Європі. Проте за відсутності монополізованого ринку та жорсткої конкуренції з боку інших аналогічних компаній «Росатом» побудував в 2007 року порівняно незначну кількість реакторів: в експлуатації знаходяться два реактори в Тяньвані, Китай, один в Бушері, Іран, і один в Куданкуламі, Індія. «Росатом» повідомляє, що другий реактор в Куданкуламі буде введено в експлуатацію цього місяця.

Експерти ж кажуть, що деякі угоди «Росатома», якими він так хизується, насправді не є контрактами, а всього лише «меморандумами взаєморозуміння» або «базовими угодами». Багато з цих угод було підписано із такими країнами, як Алжир, Аргентина, Болівія і Нігерія, які не будуть готові до запуску ядерної енергетики ще протягом багатьох років, а то і десятиліть. Проте Росія не єдиний постачальник ядерних технологій, який підписує меморандуми про наміри з малоймовірними клієнтами. Китай нещодавно підписав ядерну угоду з Суданом, але до того як його уряд почав субсидіювати французьку компанію «Areva», також говорив про продаж значної кількості реакторів країнам, що розвиваються.

На більш розвинених ринках, таких як Південна Африка і В’єтнам, «Росатом» конкурує із компаніями із США, Франції, Китаю, Японії та Кореї, які прагнуть отримати контракти в умовах ринку з дефіцитом попиту після катастрофи на АЕС «Фукусіма». «Я б не став говорити про здатність Росії заволодіти ядерною енергетикою в усьому світі», – сказав Хіббс, партнер ФММК. Для конкурентів, таких як «GE Hitachi», «Toshiba» та «Areva» нестримна діяльність «Росатома», навіть якщо вона не призводить до безумовних контрактів, є причиною для хвилювання, оскільки дозволяє Росії зайняти ринок. «Росіяни діють дуже розумно, вони оголошують про підписання значної кількості угод та заморожують ринок для того, що інші компанії тримались осторонь», – сказав член правління компанії-виробника ядерних реакторів.

УГОДИ ЗАЛИШАЮТЬСЯ НА ПАПЕРІ

Росія зосереджена на Європі, як основному експортному ринку ядерної енергії, яка в свою чергу намагається позбутися залежності від російського газу, який є основним джерелом для виробництва електроенергії. Опоненти підозрюють, що Кремль прагне використовувати ядерну енергію для отримання політичних важелів впливу, перекриваючи газовий вентиль, як це було під час конфлікту з Україною. «Оскільки наразі газова карта Росії втрачає свою силу, вона намагається розіграти електроенергетичну карту», – сказав Ян Хаверкамп, фахівець з енергетики в Східній Європі організації «Грінпіс».

СХОЖІ МАТЕРІАЛИ

Кілька спроб «Росатома» прорватися на ринок ЄС через країни колишнього Східного блоку ні до чого не призвели, хоча ще кілька років тому задавалося, що ці проекти мають серйозні перспективи. У Болгарії реалізація контракту на будівництво двох реакторів у Белене на річці Дунай була зупинена в 2012 році через відсутність фінансування.

З Калінінграда, території Росії, розташованої між Польшею і Литвою «Росатом» сподівався експортувати енергію до Польші та навіть Німеччини за допомогою підводного кабеля. Цей план було тихо відхилено приблизно в 2013 році, коли стало зрозуміло, що надії на продаж електроенергії в ЄС немає. 

В 2014 чеська компанія «CEZ» відмовилась від тендеру вартістю $15 млрд. на будівництво атомної електростанції Темелін, рештою претендентів на який є російський консорціум та «Westinghouse». Причиною такого рішення став низький рівень цін на електроенергію та відмова надати державні цінові гарантії. Того ж року без проведення тендеру Угорщина підписала з «Росатомом» контракт на два реактори в Пакші.

У листопаді 2015 року Європейська комісія розпочала розгляд даного контракту на предмет порушення правил ЄС щодо закупівель та відкрила розслідування щодо можливої незаконної державної допомоги. Найкращим шансом «Росатома» збудувати реактор в ЄС може стати Фінляндія, де він купив 34-процентну частку в консорціумі Fennovoima в німецького концерну «E.ON», за умови, що він зможе побудувати реактор на півострові Ханхіківі.

Після скандалу через намагання російських інвесторів використати хорватську компанію, щоб обійти вимоги акціонера щодо громадянства, Росія нарешті переконала фінську компанію «Fortum» в купівлі акцій компанії «Fennovoima».

Експерти очікують, що Росатому доведеться відволікти частину ресурсів від проекту в Пакші та інших проектів для того, щоб пришвидшити реалізацію фінського проекту та випередити Китай, який також хоче пробитися на ринок ЄС. Китайська компанія «CGN» підписала в 2015 році угоду з Великобританією про будівництво реактора в обмін на фінансування проекту в Хінклі Пойнт французької компанії «EDF». Водночас невідомо чи будуть збудовані нові станції, але «Росатом» продовжить підписувати нові угоди по всьому світу. «Росатому» подобається підписувати меморандуми про наміри будь-де і він підписує один такий меморандум кожних кілька місяців для того, щоб засвітитись в пресі», – каже Хаверкамп.

Автор: Герт Де Клерк

Джерело: reuters.com