Якщо ви хочете зрозуміти, чому корпорація Toshiba збирається повідомити про багатомільярдне списання акцій свого бізнесу виробництва ядерних реакторів, – послухайте історію, яка починається з виробника одноразових труб, сліди якого ведуть до болотяної країні Луїзіани. На ньому ж ця історія і закінчується.
Корпорація Shaw Group, що базується в Батон-Руж (штат Луїзіана), мала досить серйозний вплив на складну історію з підривом термінів і бюджету в чотирьох проектах будівництва ядерних реакторів у Джорджії та Південній Кароліні, контроль за якими вела дочірня компанія корпорації Toshiba – Westinghouse Electric Co.
Очікується, що у вівторок Toshiba оголосить про масове зниження вартості активів, яка може сягнути навіть 6,1 млрд $, і все для того, щоб покрити перевитрати коштів компанії Westinghouse, яка на даний час є власником більшої частини активів Корпорації Shaw Group. Ця величезна втрата може фактично затьмарити суму у 5,4 млрд $, яку Toshiba заплатила за Westinghouse в 2006 році, коли японський промисловий конгломерат був вимушений виставити на продаж значну частку свого дорогоцінного бізнесу з виробництва флеш-карт пам’яті. Минулого року, після скандалу із бухгалтерською звітністю, що стався у 2015 році, компанії Toshiba довелося продати й інші активи.
Компанія Toshiba зробила велику ставку на ядерне відродження, яке б ніколи не втілилося у життя, почасти тому, що вона не може будувати ядерні реактори, дотримуючись тих термінів і бюджету, які обіцяє. Корпорація Toshiba очікувала, що виготовлення модульної конструкції реактора наступного покоління AP1000 у виконанні компанії Westinghouse буде простішим і більш швидким, але сталося як раз навпаки. Тепер Toshiba може взагалі вийти з бізнесу будівництва ядерних реакторів і зосередитися виключно на проектуванні та технічному обслуговуванні.
«На карту поставлено мільярди і мільярди доларів», – каже Грегорі Джакзко, колишній глава Комісії з ядерного регулювання США (NRC). «Це може зруйнувати компанію Toshiba, і, безумовно, означає кінець будівництва нових АЕС у США».
Компанія Toshiba підтвердила, що у вівторок розкриє інформацію про «величезні втрати»; прес-секретар компанії відмовився від подальших коментарів.
У січні президент Toshiba – Сатосі Цуканава, сказав, що компанія може продати пакети акцій, нерухомість, або інші активи, якщо виникне необхідність зміцнення бухгалтерського балансу. «Ми будемо продовжувати в міру необхідності розглядати всі варіанти і вчасно вживати всіх необхідних заходів», – сказав він на брифінгу в Токіо.
Десять років тому, коли корпорація Toshiba купила компанію Westinghouse, Конгрес США тільки розпочав програму гарантій для завислих кредитів та інші види стимулювання, спрямовані на перезапуск бездіяльної атомної промисловості. У 2008 році компанія Westinghouse підписала контракти на будівництво чотирьох нових реакторів для – підприємства комунальних послуг Southern Co і корпорації Scana. Планувалось будівництво перших АЕС у США від 1979 року, коли сталась аварія на Three Mile Island, будівництво яких мало бути затверджено регулюючими органами.
У 2015, в своєму інтерв’ю для журналу «Bloomberg Businessweek», головний виконавчий директор Southern Electric Томас Феннінг сказав, що два проекти його комунального підприємства з будівництва реактора на АЕС Вогтль (Vogtle Electric Generating Plant) у штаті Джорджія (на південному сході США) «будуть одними з найуспішніших мега-проектів в сучасній історії американської промисловості».
Для того, щоб здійснити цей мега-проект, Westinghouse звернулась до компанії Shaw, яка тільки з’явилась у царині ядерної промисловості. Shaw Group була заснована у 1987 році Джеймсом Бернхардом молодшим, який відзначався своєю кмітливістю у прийнятті рішень щодо справ. Він розпочав з того, що заплатив 50 000$ за активи збанкрутілого виробника труб, і потім його капітал почав збільшуватись через придбання, які він робив одне за одним. У 2000 році Бернхард встиг вскочити на аукціон збанкрутілих підприємств і, під час 18-годинних торгів, купити Stone & Webster Inc., дуже поважну у минулому інженерну фірму, яка вже була готова підписати угоду з набагато більшим конкурентом.
Компанія Stone & Webster побудувала студентське містечко для Массачусетського технологічного інституту і багато атомних станцій для країни у період з 1950-х до 1970-х років, але це була стара оболонка тої старої компанії, яку купив Бернхард. Ти м не менш, ім’я компанії Shaw придбало новий авторитет в ядерній галузі, яким вона згодом скористалася, аби виграти всі контракти Westinghouse. «Вони не обов’язково були кваліфіковані, але у них було ядро і намір взяти на себе відповідальність, піти-та-отримати», – говорить Джеффрі Келлер, колишній інспектор проекту будівництва, який працював на ядерних об’єктах компанії Shaw.
Виробництво ядерних реакторів передбачає дотримання порядку високого рівня, враховуючи нормативну складність, яка вимагається від підрядників консорціуму при виконанні робіт. Але, щоб бути справедливими по відношенню до компаній Westinghouse і Shaw, слід зауважити, що багато інших компаній не змогли дотриматись кінцевих термінів виконання.
«Ядерне будівництво, яке відбувається згідно термінів та бюджету? По суті, такого ніколи не траплялося» – сказав Ендрю Дж Віттман, аналітик, який займається проблемами ядерної індустрії для корпорації Robert W. Baird & Co.
Легко зрозуміти, чому компанія Shaw хотіла собі бізнес компанії Toshiba, та набагато важче зрозуміти, чому Toshiba вибрала саме компанію Shaw. Більш авторитетні підрядники, можливо, просто не захотіли братися за цю роботу, а Бернхард, використовуючи свої навички укладання контрактів, тимчасово взяв на себе шматок боргів компанії Toshiba, аби підсолодити угоду.
«Якщо ви хочете мати бізнес, маєте взяти заводи і запустити їх, і тоді вони будуть працювати і надалі, навіть якщо цей вибір був не ідеальний, – таким був розрахунок компанії Toshiba», – говорить Девід Сільвер, аналітик газети «Morningstar» в Чикаго.
Керівники компанії Westinghouse сподівалися, що основні компоненти їх реакторів AP1000, чи модулі, можуть бути побудовані у найефективніший спосіб на спеціалізованих робочих станціях, а потім відправлені на місце розташування заводу, де вони мали з’єднатися в один клік, як величезний конструктор Legos зі стали та бетону.
Крім того, в 2005 році уряд США надав ядерним забудовникам пакет податкових кредитів, зняття ліміту на перевитрати, а також федеральні кредитні гарантії. Тож, у найближчі кілька років було подано десятки заявок на будівництво нових реакторів від комунальних підприємств у США.
Компанія Westinghouse найняла Shaw для будівництва у 2008 році, незадовго до того, як її робота опинилися під пильною увагою. До початку 2012 року інспектори Комісії з ядерного врегулювання (NRC) знайшли, що сталева арматура у фундаменті одного реактора була встановлена неправильно. 300-тонний корпус реактора мало не впав на залізничний вагон. На ядерних модулях були неправильні зварні шви, які було необхідно переробити. В кінці 2012 року Білл Джейкобс, якого за проектом було обрано в якості державного монітора, повідомив комісії державної служби штату Джорджія (США) про те, що Компанії Shaw «явно не вистачало досвіду в ядерній енергетиці і вона була не готова до того, що необхідно з усією суворістю та уважністю підходити до найдрібніших речей у цій справі».
Та неприємності на тому не скінчились. На будівництві двох нових реакторів компанії Southern Nuclear[1] , яке розгорнулось у штаті Джорджія на величезному будівельному майданчику, на краю річки Саванна, було задіяно тисячі робочих і витрачено понад 25 мільйонів людино-годин, але проект року все ж відставав від графіка.
Спочатку відкриття було заплановано на 2016 та 2017 роки, тепер терміни змістилися на 2019 і 2020 роки – і це може бути теж з великою натяжкою. Для того, щоб досягнути нової цілі, компанія Westinghouse повинна прискорити темпи роботи «в три рази, і це більше, ніж коли-небудь було досягнуто на сьогоднішній день», – сказав державний контролер Джейкобс комісії комунального підприємства минулого року.
У листопаді компанія Westinghouse заявила, що 33,4 відсотка будівництва вже завершено. Супервізор комунального підприємства (що мало угоду з Southern Nuclear), який попросив не називати його імені під час перевірки, сказав, що налаштований досить скептично відносно цієї заяви, адже будівництво центральної частини реактору, і яка є найбільш важкою для виконання частиною проекту, – тільки розпочалося.
У липні 2012 року, як тільки проблеми почали спливати на поверхню, компанія Shaw дала згоду продати себе набагато більшій інженерній фірмі Chicago Bridge & Iron Co[2] за 3,3 млрд $, яка хотіла увійти у так званий ядерний ренесанс. Але через три роки, досягнувши незначного прогресу, як для компанії такого штибу, CB&I вирішила скоротити свої втрати. Вона продала частину активів Shaw компанії Toshiba за 229 млн $, за значно зниженою ціною, в обмін на те, щоб скинути з себе зобов’язання по проектах.
Але у квітні 2016 року, через чотири місяці після того, як угода завершилась, і коли у Toshiba прийшли до висновку, що прорахувалися, вони звинуватили компанію CB & I у роздуванні активів Shaw на 2,2 млрд $, і попросили про переукладення угоди. Компанія CB & I відмовилась і подала до суду на Toshiba за порушення контракту в липні минулого року. Попереднє рішення, яке було прийняте в грудні, було винесено на користь запиту від Toshiba про переукладання договору. Тоді компанія CB & I оскаржила це рішення.
«Ми залишаємося впевнені у тому, що це питання буде вирішено на користь CB&I», – сказав Джентрі Бранн, прес-секретар компанії. Компанія CB & I стверджувала, що принаймні деякі з проблем реактора виникли через Westinghouse та її модульні конструкції AP1000.
Westinghouse звернулася до іншого підрядника будівництва – Fluor Corp[3]., щоб допомогти направити свої проекти у правильне русло, але ще занадто рано говорити про те, наскільки ця спроба вдасться. У той же час, комісія з ядерного врегулювання (NRC ) продовжує тиснути на Westinghouse, переймаючись проблеми з її конструкціями AP1000 після того як під час тестування провалилась система захисту нейтронного щита, який випромінював радіацію. На цьому тижні контролюючі органи проведуть слухання, на яких очікується, що компанія Westinghouse дасть пояснення про свою роботу з цього питання; тим часом компанія Toshiba відмовилась від коментарів.
Ці проблемні проекти, що розгорнулися на американському півдні, тепер загрожують самим засновникам знаної японської компанії. За останні шість тижнів вартість акцій компанії Toshiba зменшилася вдвічі, стративши більш ніж 7 мільярдів $ їх ринкової вартості.
А як же йдуть справи з ядерним відродженням у США? Проекти компанії Westinghouse, якими займалась компанія Southern у Південній Джорджії і Scana в Південній Кароліні колись розглядалися як частина відродження атомної енергетики США. Проте, зіткнення із цими проектами, ядерна катастрофа у Фукусімі і наплив дешевого природного газу, який знизив ціни на електроенергію в США – все разом сприяло тому, що будівництво нових реакторів ставало все більш дорогим і ризикованим. З 30 з гаком заявок на нові реактори, будівництво яких почалося в середині 2000-х років, тільки чотири ядерних блока Westinghouse просунулися вперед.
Єдина фігура, яка, здається, вийшла значною мірою неушкодженою з того безладу, що коївся у компанії Westinghouse, це – засновник компанії Shaw – Бернхард. У 2013 році він завершив продаж своєї фірми компанії CB & I, заграбаставши 3,3 млрд $ для себе та інших акціонерів. Бернхард, чия частка коштувала на момент продажу близько 50 млн $ , в даний час керує приватною інвестиційною компанією в Батон-Руж.
«Вони вибралися з халепи цілими і неушкодженими, і навіть більше того», – сказав Сільвер, аналітик з газети «Morningstar». «Це була хороша угода для них, але тільки тому, що вони були спроможні швидко вирішувати неприємні питання».
Джерело: Газета «Джапа́н таймс» (The Japan Times )
Автор: Джейсон Кленфілд
[1] Southern Nuclear Operating Company, Inc.
[2] Chicago Bridge & Iron Company – компанія, зазвичай відома як CB & I, великий американський конгломерат, що займається проектуванням, будівництвом та закупівлями.
[3] Fluor Corporation – багатонаціональна інженерно-будівельна фірма зі штаб-квартирою в місті Ірвінг, штат Техас.
