Атомна енергетика

У Німеччині знесли охолоджувальну вежу атомної електростанції.

І з цієї нагоди знову згадали, скільки коштує і як довго триває демонтаж радіаційно-небезпечних об’єктів.

АЕС в Мюльхайм-Керлісі: демонтаж триватиме чверть століття

Однак досвід Німеччини показує, що ця думка неправильна, якщо йдеться про атомні електростанції. Подібні радіаційно небезпечні об’єкти (РНО) не можна просто так знести. Їх можна законсервувати – або за особливою технологією демонтувати, забезпечуючи дотримання строгих норм безпеки при демонтажі їх радіоактивних складових частин. На це, а також на поховання ядерних відходів, йде зазвичай куди більше сил, засобів і часу, ніж на побудову АЕС.

Охолоджувальна вежа АЕС в Мульхайм-Керлісі в момент контрольованого обвалення

Так, демонтаж атомної електростанції в Мюльхайм-Керлісі почався в 2004 році і триватиме ще, ймовірно, ціле десятиліття, іншими словами – триватиме приблизно чверть століття. А будувалася вона трохи більше десяти років: у 1975-1986 роках. За даними її власника, компанії RWE, при демонтажі належить вивести і надійно захоронити приблизно 1700 тонн радіоактивних матеріалів. Загальна ж маса вивезених вантажів під кінець робіт становитиме приблизно 500 тис. тонн.

Вид АЕС в Мюльхайм-Керлісі на березі Рейну до знесення охолоджувальної вежі

Так що остаточне знесення градирні в Мюльхайм-Керлісі 9 серпня був всього лише скороминущим, хоча і ефектним епізодом в довгій черзі трудомістких і вельми дорогих процесів. Тільки на демонтаж однієї цієї охолоджувальної вежі, яка з радіацією ніяк не пов’язана, пішло більше року – і кілька років підготовки.

Чому знадобився екскаватор-руйнівник для демонтажу АЕС

Річ в тім, що RWE відразу ж відмовилась від знесення вежі за допомогою вибуху: це уявлялося надто ризикованим через близькість головного корпусу АЕС з виведеним з експлуатації, але все ще наявним реактором, хоч і без ядерного палива, яке вивезли ще в 2002 році. До того ж в безпосередній близькості знаходяться автодорога і залізнична магістраль.

Спеціально сконструйований ескаватор-руйнівник “відгризав” один шматок бетону за іншим

Тому на верхівку на той момент 162-метрової вежі (вище Кельнського собору) було піднято спеціально сконструйований для цієї мети екскаватор-руйнівник з гідравлічними ножицями, який, рухаючись по колу, поступово “відгризав” один шматок бетону за іншим.

Однак на висоті 80 метрів подальше використання екскаватора стало неможливим через зростаючого нахилу вежі, що поступово розширюється донизу. Але і тут від вибуху відмовилися. Замість цього використовувалися два інших екскаватора-руйнівника з дистанційним управлінням: вони виламали близько 20 з 72 паль, на яких стояла градирня, і в призначений час (інформаційний телеканал n-tv вів пряму трансляцію) попередньо спеціально “надрізана” вежа просіла під власною вагою.

Коли в Німеччині АЕС остаточно зникнуть з лиця землі?

У скільки обійшлося знесення градирні, не повідомляється, але в цілому за те, щоб повністю зрівняти із землею колишню АЕС в Мюльхайм-Керлісі і звільнити місце для нової промзони (одну земельну ділянку вже куплено машинобудівною фірмою), компанії RWE доведеться заплатити понад 1 мільярд євро. Але тут був тільки один реактор.

А ось на те, щоб спочатку убезпечити, а потім демонтувати шість енергоблоків виведеної з експлуатації незабаром після об’єднання Німеччини АЕС в Любміні поблизу Грайфсвальда на території колишньої НДР, вже витрачено істотно більше 3 мільярдів євро з державної скарбниці. Роботи тут ведуться з 1995 року і триватимуть, ймовірно, до 2028 року. А другу, менш велику атомну електростанцію НДР в Райнсбергу планується повністю знести до 2025 року.

Відповідно, наприклад, АЕС в Лінгені на заході ФРН, виведену з експлуатації ще в 1977 році, планується демонтувати лише в 2035 році. А, скажімо, блок Б атомної електростанції в баварському містечку Гундреммінгене, що споруджений в 1976-1984 роках і відключений в кінці 2017 року, остаточно зникне з лиця землі не раніше 2040-го року.

Німецькі ЗМІ нагадали про справжню ціну ядерної енергетики

Втім, всі ці терміни – і витрати – це ніщо перед тим часом і тими грішми, які будуть потрібні для тривалого безпечного захоронення радіоактивних відходів. Тут мова йде про століття і десятки мільярдів.

Соляна шахта Ассе – один з тимчасових сховищ радіоактивних відходів в Німеччині

У всякому разі в 2017 році чотири оператори німецьких АЕС, приватні компанії Eon, RWE, EnBW і Vattenfall, внесли 24 мільярди євро в спеціальний державний фонд, перед менеджерами якого поставлено завдання до 2100 року збільшити цей капітал приблизно до 169 мільярдів євро. Саме стільки, згідно з прогнозами, доведеться заплатити в цілому за тимчасове зберігання і остаточне захоронення тих радіоактивних відходів, які накопичаться в Німеччині до моменту відмови від ядерної енергетики до кінця 2022 року.

Подібні витрати, які у Франції або в Росії бере на себе держава, іншими словами – повністю оплачують платники податків, як правило, не враховують при підрахунку вартості електроенергії, що виробляється атомними електростанціями. Німецькі ЗМІ скористалися видовищним знесенням охолоджувальної вежі на березі Рейну, щоб знову нагадати своїм глядачам, слухачам і читачам, скільки насправді коштує ядерна енергетика.

Джерело: dw.com