Атомна енергетика

Переосмислення ризиків від низьких доз радіації ставить під загрозу майбутнє атомної галузі –якого, можливо, ніколи й не було.

Небезпека, яку несуть у собі мікродози радіації для життя людей, особливо ненароджених дітей, і їх взаємозв’язок із дитячою лейкемією, вимагає термінової наукової переоцінки.

До такого висновку дійшли автори дуже детального звіту, здійсненого для благодійного фонду «Діти з онкологічними захворюваннями – Великобританія» (Children With Cancer UK) в рамках Кампанії за зменшення радіаційного забруднення (the Low-Level Radiation Campaign).

Звіт створено на основі доказових даних із численних наукових досліджень, здійснених у різних країнах за багато десятиліть; вони свідчать про те, що незначні дози радіації, деякі з яких вдихаються через легені, можуть мати руйнівний вплив на організм людини, зокрема викликати рак і вроджені дефекти.

Вихідні дослідження були здійснені для низки освітніх закладів, урядів і медичних організацій, і їх результати порівняли автори нового звіту, Річард Брамхол (Richard Bramhall) і Піт Вілкінсон (Pete Wilkinson). Вони стверджують, що знайшли вражаючі докази для суттєвого перегляду т.зв. «безпечних» доз радіації.

«Головний висновок цього дослідження такий: якщо раціонально оцінити доказові дані, виходить, що наслідки низьких доз радіації для здоров’я, особливо дітей і молоді, послідовно й систематично недооцінювалися», – зазначають вони.

За останніми даними, внаслідок Чорнобильської катастрофи померло значно більше дітей, ніж вважалося раніше. Фото: Michał Lis – Unsplash

Нескінченні суперечки

Автори погоджуються, що такі заяви лунають не вперше, проте жодних відповідних заходів раніше не вживалося. Зараз же такі заходи вкрай необхідні, вважають вони.

Якою має бути безпека для працівників атомних станцій і людей, які живуть поряд із ними або постраждали від викидів унаслідок аварій на станціях Селлафілд у Кумбрії на північному заході Англії в 1957 році, у Чорнобилі в 1986 році та в Фукусімі в 2011 році – ці питання завжди викликали гострі суперечки.

Брамхол і Вілкінсон детально описують, як не на жарт розгорілася дискусія в 1980-х, коли в районі Селлафілду було зафіксовано цілу низку випадків дитячої лейкемії, у десять разів більше, ніж очікувалося.

Уряд провів розслідування, проте чіткі висновки не були зроблені. Відтоді вплив низьких доз радіації став полем бою численних науковців.

Офіційні установи, затверджені урядами, досі використовують оцінки доз на основі розрахунків 1943 року, коли держави Заходу намагалися розробити атомну бомбу.

«Розбіжність між очікуваним і реальним числом вроджених вад серед малюків після Чорнобильської аварії становить від 15 000 до 50 000»

У звіті підкреслено, що ці розрахунки було здійснено ще тоді, коли про вплив мікродоз радіації на організм було відомо дуже мало, а ДНК навіть не відкрито.

Незважаючи на те, що міжнародні стандарти спираються на науково застарілі, неактуальні припущення, вони не переглядалися. Якби це сталося, результати були б катастрофічними для атомної галузі та виробників атомної зброї.

У звіті чітко зазначається, що якби найгірші оцінки шкоди, яку завдають низькі дози радіації дітям, були б більш-менш підтверджені, ніхто б не захотів жити поблизу атомних електростанцій.

Більшість людей була б приголомшена, якби дізналася навіть про невелику кількість дітей, які проживають у 50-кілометровій зоні від атомної станції і які захворіли на лейкемію через таке близьке сусідство.
Ставки дуже високі. Якщо результати звіту визнають, це означатиме кінець прийняттю суспільством атомної енергії.

Необхідна революція

Попри довготривалий інституційний спротив з боку урядів і промисловості, у доповіді зазначається, що нам потрібно: наукова революція у ставленні до низьких доз радіації. ЇЇ порівнюють з ситуацією з азбестом.

У 1980-х парламенту Великобританії були представлені перші свідчення про хвороби, пов’язані з контактом з матеріалом під назвою азбест. Але заборона на використання азбесту була введена лише в 1972 році, коли не залишилось сумніву щодо причинно-наслідкового зв’язку між цим матеріалом і смертельними наслідками раку легень, мезотеліомою і рівнем людської смертності.

Через таку пізню заборону у Великобританії досі помирає в середньому 2700 осіб щорічно: на якомусь етапі вони контактували з азбестом та вдихали його.

Ще один приклад, який не наводиться у доповіді, але є не менш актуальним сьогодні, – це забруднення повітря. Пройшло десятки років, доки наукова спільнота усвідомила загрозу часточок брудного повітря у великих містах, невидимих неозброєним оком, які потрапляють глибоко в легені та сильно руйнують їх, вбиваючи тисячі людей щороку.

Наразі уряди по всьому світу законодавчо не заборонили транспортні засоби та промислову діяльність, що масово знищують їхніх громадян.

Страх не безпідставний

У доповіді цитується багато досліджень, серед яких найбільш показовими є, мабуть, ті, що порівнюють реальне число захворювань на рак і вроджених вад у дітей внаслідок Чорнобильської аварії з очікуваними числами, якби застосовувалися застарілі, але чинні розрахунки.

Незважаючи на труднощі в отриманні інформації від незговірливих органів влади Чорнобильської зони, у доповіді говориться: «Розбіжність між очікуваним і реальним числом вроджених вад серед малюків після Чорнобильської аварії становить від 15 000 до 50 000».

Автори кажуть, що їхня мета – «спростувати неодноразові заяви про те, що страх людей перед радіацією є безпідставним».

Як Вілкінсон, так і Брамхол мають значний досвід роботи з урядами, як у ролі представників офіційних органів влади, так і зовнішніх лобістів».

Вони детально пояснюють, як, на їхню думку, інтереси звичайних людей і науковців ігноруються заради збереження статусу кво. Зрозуміло, що спонсоруючи це дослідження, організація «Діти з онкологічними захворюваннями – Великобританія», погоджуються з цим. − Climate News Network

Автор: Пол Браун (Paul Brown)

Джерело: climatenewsnetwork.net