Чи може атомна енергетика забезпечити світ дешевою електроенергією
20 вересня у світі пройшли глобальні кліматичні акції. 4 мільйони людей вийшли на вулиці, а до українського маршу приєдналися понад 2 тисячі. Всім, нарешті, стало зрозуміло: зміна клімату — питання першочергової важливості. Для того, щоб вберегти від неї людство, потрібні швидкі та рішучі дії. У той час, як одні експерти вважають, що вберегти клімат планети може перехід на відновлювану енергетику, інші – роблять ставку на атомну енергетику. Вона часто позиціонує себе як дешева, чиста і така, що жодним чином не впливає на зміну клімату. Але чи дійсно це так? Чи може атомна енергетика забезпечити світ дешевою електроенергією та зробити вагомий вклад у боротьбі з глобальними кліматичними змінами? Давайте подивимось, наскільки це реально.
Атомна енергетика викидає СО2
Думка про те, що атомна енергетика не впливає на клімат, виникає, бо з труби атомної станції майже не викидаються парникові гази. Проте, насправді, вони утворюються майже на всіх етапах ядерно-паливного циклу: видобуток та збагачення урану (який, як і вугілля, є викопним); будівництво, модернізація та виведення з експлуатації атомних станцій; управління відходами (зокрема їх переробка); транспортування руди, відпрацьованого палива, тощо.
Сумарні викиди парникових газів при виробництві електрики на АЕС в рази перевищують кількість парникових газів, що можуть утворитися в процесі використання відновлюваних джерел (ВДЕ) та заходів енергоефективності, зазначає у своїй роботі для «The Ecologist» Кіт Баргнем, почесний професор фізики і заслужений науковий співробітник Імперського коледжу в Лондоні. Схожі результати було наведено у дослідженні Австралійської уранової асоціації у 2009 році. У найгіршому можливому розрахованому варіанті викиди від атомної енергетики у 24 рази перевищили викиди парникових газів від вітрової.
Атомна енергетика — найдорожче джерело електрики
Сьогодні реальна вартість спорудження нових АЕС у Європі та США зростає в середньому у два-три рази порівняно із початковими бюджетами. Вартість досі не добудованої фінської АЕС Олкілуото-3 зросла з 3,2 до 11 млрд євро, а вартість спорудження американської АЕС Вогтл зросла з 14 до 29 млрд доларів. Разом із зростанням вартості зростають і терміни спорудження, у деяких випадках аж до 10 років (АЕС Фламанвіль, АЕС Олкілуото). Це відбувається через суворіші вимоги до безпеки після аварії на АЕС Фукусіма Дайічі та технічні недоліки, які виявляють у процесі будівництва (наприклад, неякісні зварювальні шви, або тріщини у фундаменті). Це робить галузь непривабливою для приватних інвестицій, адже від моменту вкладання коштів у будівництво до отримання перших доходів може пройти 10−15 років, що є неприйнятно довгим терміном для бізнесу.
Крім того, атомникам потрібно закладати у вартість атомного кіловата ще й кошти для поводження з радіоактивними відходами, відпрацьованим ядерним паливом та для зняття енергоблоків з експлуатації. На сьогодні середня вартість атомного кіловата із нових атомних електростанцій (АЕС) є однією з найвищих з-поміж усіх видів електростанцій промислового масштабу. У період з 2009 до 2018 року вартість атомної енергії за МВт-год. у світі виросла в середньому на 20%, в той час як сонячної та вітрової впала на 86% та 67% відповідно.
Атомна енергетика занадто повільна
Міжурядова група експертів з питань зміни клімату (МГЕЗК) розрахувала, що для досягнення цілей Паризької угоди та уникнення кліматичної катастрофи, до 2030 року необхідно зменшити викиди парникових газів у два рази від нинішнього рівня. Реалізація цього сценарію допоможе уникнути більш ніж 700 000 смертей та створити більш ніж 65 мільйонів нових робочих місць.
За розрахунками Міжнародного агентства з атомної енергетики (МАГАТЕ), для досягнення такого сценарію необхідно побудувати 964 нових реактори за наступні 30 років. Ці реактори мають замінити застарілі вугільні потужності, які є найбільшим джерелом викидів, та атомні реактори, які зніматимуться з експлуатації через вік. Однак, для прикладу, за весь час існування галузі (а це більше 60 років) було споруджено лише 762 реактори.
Навіть якщо припустити, що нові АЕС могли б допомогти подолати зміну клімату, такий сценарій видається неможливим. Сьогоднішні темпи спорудження АЕС складають 3−4 реактори на рік. Для виконання сценарію МАГАТЕ необхідно щороку будувати у 10 разів більше, тобто 30−40 реакторів. Проте чи має атомна індустрія такі можливості? Показово, що навіть організації, які вірять у здатність атомної енергетики вирішити проблему, погоджуються: наразі це неможливо. Національна Академія Наук США у своїй нещодавній праці зазначила: «…через їх [АЕС] велику вартість та складність, малоймовірно, що в найближчі кілька десятиліть будуть побудовані нові великі станції…».
Будівництво АЕС також ускладнюється обмеженою кількістю компаній, які володіють технологіями для спорудження АЕС. Більше того, ключові компанії-будівельники (Areva, Westighouse) зараз переживають не найкращі фінансові часи і просто не здатні розпочинати нові проекти. Примітно, що за останні 20 років найбільшими споруджувачами атомних реакторів є такі країни як Росія, Китай, Індія та Корея.
За таких умов немає жодних обґрунтованих підстав розраховувати на спроможність атомної індустрії додавати щороку 30−40 нових атомних блоків і тим самим зіграти роль у зниженні викидів парникових газів до безпечного рівня у необхідні строки.
Атомна енергетика сама страждає від зміни клімату
Вже сьогодні наслідки глобальної зміни клімату впливають на надійність роботи атомних станцій, а з часом ризики будуть лише зростати. Підняття рівня моря, збільшення частоти та масштабу надзвичайних природних явищ (урагани, цунамі, торнадо, пожежі), ризик критичного зниження водності у водоймах-охолоджувачах АЕС через відсутність опадів, підвищення температури води у водоймах та інші наслідки зміни клімату підвищують ймовірність виникнення аварій на АЕС.
Наприклад у серпні 2019 року компанія EdF відключила деякі атомні реактори через аномальну спеку у Франції. Така необхідність була викликана підвищенням температури води у річці, вóди якої використовують для охолодження реакторів. Така сама ситуація спостерігалася і у 2018 році, тоді реактори було відключено у Франції та Швеції, а у Фінляндії, Німеччині та Швейцарії скорочено кількість виробленої енергії. Подібна ситуація могла відбутися і в Україні. У 2015 році році внаслідок сильних посух рівень річок Стир та Горинь — головних артерій-охолоджувачів РАЕС та ХАЕС — був рекордно низьким.
Таким чином, доказів тому, що атомна енергетика спроможна подолати зміну клімату, немає. Скоріше навпаки — зміна клімату здатна значно зашкодити цій індустрії. Тож варто припинити підтримувати безперспективну для кліматичної політики галузь і кинути сили на розвиток чистої та безпечної відновлюваної енергетики, яка має стати головним рішенням для глобальної кліматичної кризи.
Автор: Олександра Заїка
Джерело: nv.ua
