Роль ядерних технологій у світовому електропостачанні зменшується

Річниці катастроф у Фукусімі та Чорнобилі нагадують, що, покладаючись на атомну енергію, аби зменшити викиди вуглецю до нуля, ми створюємо певні проблеми

«Недостатньо забрати зброю з рук солдатів. Її необхідно передати в руки тим, хто знатиме, як позбавити її військової оболонки й пристосувати до мистецтва миру».

Ці хвилюючі слова, сказані в 1953 році тодішнім президентом США Дуайтом Ейзенхауером, варто згадати, коли світ відзначає річниці двох страшенних трагедій, пов’язаних з ядерними технологіями: катастрофи у Фукусімі в Японії 11 березня 2011 року та аварії на Чорнобильській АЕС в Україні (тоді — Радянському Союзі) 26 квітня 1986 року.

Землетрус і цунамі в Японії на острові Хонсю призвели до загибелі близько 19 300 людей. Цунамі також прокотилося над захисною стіною навколо АЕС «Фукусіма Даїчі», а подальше затоплення призвело до часткового розплавлення ядер трьох реакторів, викликавши пожежі та вибухи. Двадцять п’ятьма роками раніше сталася аварія на Чорнобильській АЕС, коли було зруйновано ядерний реактор, а радіація розповсюдилася по всій Європі.

Сьогодні ядерна енергетика забезпечує близько 10 % світової енергії у порівнянні з 13 % у 2010 році. Скорочення її використання може продовжуватися, хоча атомна енергетика залишатиметься частиною світового енергетичного комплексу протягом багатьох десятиліть, відіграючи роль у зниженні викидів вуглецю при виробленні енергії з викопного палива, адже вік таких технологій добігає кінця.

Послідовні катастрофи виснажили громадський оптимізм, який супроводжував виступ Ейзенхауера у 1953 році перед Генеральною Асамблеєю ООН. Сьогодні його промова нагадує, що атомна енергетика та зброя масового знищення мають спільного предка. Обидва ці фактори заважають великим обіцянкам ядерної енергетики стати основним джерелом енергії.

Планування й будівництво нових реакторів продовжується, наприклад, у Китаї та Індії. Але, як зазначає Міжнародне енергетичне агентство (МЕА), загальний рівень використання ядерної енергії, особливо в країнах з високим рівнем доходу, нижче від так званого Сценарію сталого розвитку. І, враховуючи падіння витрат на енергію, що виробляється з відновлюваних джерел, таких як сонячна та вітряна енергія, цілком можливо, що попит на ядерну енергію не відновиться.

Зосередивши увагу на ядерних катастрофах, важко уявити, з яким ентузіазмом сприймалася атомна енергія колись, коли багато хто розглядав її як одну з відповідей на глобальний попит на електрику. Починаючи з першого експериментального реактора в 1951 році, реактори вводилися в експлуатацію дедалі швидше, причому в піковий період між кінцем 1960-х і кінцем 1970-х в експлуатацію вводилося 20–30 реакторів майже щороку. Пожежа в 1957 році на одній з електростанцій у Великій Британії, «Віндскейл», яку згодом перейменували на «Селлафілд», не завадила світовим темпам зростання.

Утім, все змінилося після катастрофи 1979 року на заводі «Срі Майл Айленд» у Пенсільванії, де несправність охолодження призвела до плавлення частини активної зони реактора. На щастя, це не призвело до загибелі людей, але через 7 років люди загинули внаслідок Чорнобильської катастрофи. Безліч людей постраждало від радіації, яка поширилася на тодішній Радянський Союз, а також Східну та Західну Європу, хоча цифри постраждалих залишаються спірними. Під час катастрофи на Фукусімі до 50 людей отримали несмертельні радіаційні опіки, а одна людина згодом померла від раку легенів у результаті радіаційного опромінення.

Окрім смертей та ризиків для здоров’я, вважається, що вартість збитків, заподіяних Чорнобилем, перевищує 200 мільярдів доларів США, а Японський центр економічних досліджень оцінює витрати на знезараження ділянки на Фукусімі на суму від 470 до 660 мільярдів доларів. Після катастрофи 12 реакторів в Японії були остаточно закриті. Ще 24 реактори закриті наразі, перебуваючи на етапі очікування результатів огляду безпеки, що тільки збільшує витрати.

Все це означає, що, окрім витрат на будівництво, будь-яка країна, яка інвестує в атомну енергетику, повинна бути готова виділити величезні суми (або мати доступ до них), які можна використати у разі катастроф, незалежно від причини їх виникнення.

Очікується також, що країни, які планують розпочати ядерноенергетичну програму, співпрацюватимуть із Групою ядерних постачальників, яка здійснює нагляд за ядерною торгівлею в мирних цілях, та Міжнародним агентством з атомної енергії (МАГАТЕ). МАГАТЕ хоч і важлива фігура, утім не є звичайним регулятором енергетики. Агентство здійснює моніторинг та інспекцію атомних електростанцій, але одночасно намагається забезпечити, щоб країна не перенаправляла ядерне паливо на збройні цілі. Це частково спричинено тим, що деякі держави — Індія та Пакистан, і, найімовірніше, Ізраїль — стали ядерними державами після того, як спочатку шукали ядерних технологій для досліджень або розвитку ядерної енергетики.

Враховуючи перешкоди на шляху прийняття ядерної енергії, не дивно, що велику частину ядерної енергії, що виробляється у всьому світі, виробляють державами, які мають ядерну зброю. Більшість країн відхиляє ідею будівництва атомної електростанції, якщо загальний рахунок може становити сотні мільярдів доларів.

Навпаки, попри те, що технології відновлюваних джерел енергії все ще перебувають на відносно зародковому етапі, витрати на ці технології падають, а їх регулювання значно простіше. Це важливо: технологія, яка використовується для увімкнення світла або зарядки мобільних телефонів, не повинна залучати національний або міжнародний оборонний апарат.

Очевидно, що ядерна енергетика буде з нами деякий час. Будуються нові заводи, а на виведення старих з експлуатації потрібен час. Але ядерна енергетика не є вирішенням проблеми викидів вуглецю, як вважалося колись. Ядерна енергетика має переваги, але низький рівень нарощування свідчить про те, що деякі країни вважають, що ризики превалюють. Для інших розвиток ядерної енергетики є непосильним з фінансової точки зору. Якщо світ хоче досягти нульових викидів вуглецю, основна увага повинна бути зосереджена на відновлюваних джерелах енергії, адже одна з найбільших їхніх переваг полягає в тому, що їхні джерела є вільно доступними для всіх країн.

 

Джерело: nature.com