Чому розпорядження уряду про добудову двох блоків ХАЕС — проти інтересів України.
Наприкінці липня 2018 року уряд схвалив техніко-економічне обґрунтування будівництва третього і четвертого енергоблоків Хмельницької АЕС. Однак текст розпорядження було оприлюднено на сайті Кабміну лише на початку вересня після доопрацювання.
Вже в опублікованому розпорядженні з’явився додатковий пункт, який говорить замовнику будівництва, “Енергоатому”, “здійснювати закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до законодавства, зокрема з урахуванням законів України “Про санкції”.
Уточнення зрозуміле і доречне: Кабмін дав виконавцеві вказівку замовити ці реактори не у чеського постачальника Skoda JS а.s., яким володіє російський холдинг “Объединенные машиностроительные заводы” (ОМЗ), що перебуває під санкціями, а в іншого. Але реальність така, що інші постачальники навряд чи зможуть поставити Україні необхідне обладнання. Техніко-економічне обґрунтування, затверджене урядом і схвалене центральними органами виконавчої влади, націлене саме на Skoda JS а.s. і реакторні установки його виробництва. А уточнення КМУ лише знімає з нього відповідальність за можливі наслідки цієї закупівлі.
Довідка. З 2004 року власником SKODA JS a.s. є російський холдинг “Объединенные машиностроительные заводы”, підконтрольний російському Газпромбанку. Головою ради директорів Газпромбанку є голова правління ПАТ “Газпром” Олексій Міллер.
За рішенням Ради національної безпеки і оборони (РНБО) України, ОМЗ і Газпромбанк внесені до списку юридичних осіб, до яких застосовуються санкції.
Хмельницька атомна електростанція (ХАЕС) має два діючі енергоблоки сумарною потужністю 2000 МВт. Оператором станції є державне підприємство НАЕК “Енергоатом”. Енергоблоки №1 і 2 ХАЕС обладнані реакторними установками типу ВВЕР-1000 і були підключені до мережі в 1987-му та 2004 році відповідно. Будівництво енергоблоків №3 та 4 розпочате у радянські часи. Третій блок було збудовано на 75%, а четвертий — на 28. Після аварії на Чорнобильській АЕС і запровадження у 1990 році мораторію на будівництво АЕС роботи на цих енергоблоках було зупинено. Перші спроби відновити будівництво почалися лише 2005-го.
Однак проект має низку проблем, що роблять його нежиттєздатним. Безпечність використання збудованих ще у 1980-х роках будівельних конструкцій для цих реакторів досі не підтверджено, адже вони 30 років простояли просто неба, не були захищені від погодних впливів, що призвело до їх часткового затоплення та корозії. Крім того, можливість реалізувати в оновленому проекті сучасні системи безпеки також не доведено.
У 2008 році було проведено тендер на поставку реакторної установки. У тендері брали участь російська компанія “Атомстройэкспорт”, американська Westinghouse та південнокорейська KEPCO. Тендер виграла російська “Атомстройэкспорт”. У січні 2011-го парламент ратифікував угоду між урядами РФ та України, яка передбачала спорудження енергоблоків із використанням наявних конструкцій і надання Росією кредиту на будівництво, сума, порядок і умови виділення якого мали визначатися окремою угодою. Реалізувати проект на практиці росіяни не квапилися. А у 2015 році, після збройної агресії Росії проти України, Верховна Рада розірвала угоду із Російською Федерацією щодо співпраці у спорудженні цих блоків.
Тоді на рівні Мінпаливенерго почалися розмови про “можливість забезпечити будівництво енергоблоків №3, 4 ХАЕС із застосуванням модифікованої реакторної установки ВВЕР-1000 альтернативного європейського постачальника”. Але на практиці альтернативним постачальником стала… дочірня компанія російського холдингу ОМЗ. У 2016 році “Енергоатом” як замовник проекту замінив постачальника реакторної установки, причому зробив це без проведення тендерної процедури. “Енергоатом” повідомив, що вибір нового постачальника відбувся “в результаті проведених переговорів із потенційними постачальниками”.
Доказом того, що ТЕО розроблене для Skoda JS а.s., є документ на сайті “Енергоатома” під назвою “Обновленная информация. Хмельницкая АЭС. Строительство энергоблоков 3 и 4”. У розділах “Компоновочные решения энергоблоков”, “Реакторное отделение” згадується про “РУ ВВЭР-1000 Skoda JS а.s.”, а у розділі “Обоснования для корректировки ТЭО” (ст. 4) зазначено: “В дальнейшем была выполнена корректировка материалов ТЭО в связи с необходимостью замены поставщика реакторной установки (РУ) ВВЭР-1000 на ВВЭР-1000 производства Skoda JS а.s.”.
Задля об’єктивності подумаємо, чи є інші компанії, що можуть збудувати реактори типу ВВЕР-1000?
Лише дві компанії мають реальний досвід будівництва реакторів такого типу — це російські Skoda JS а.s. та “Атомстройэкспорт”. Зважаючи на згаданий закон про санкції, вони підпадають під його дію. Китайські компанії та Mitsubishi навряд чи зможуть взяти участь у добудові третього і четвертого блоків Хмельницької АЕС. По-перше, незрозуміло, чи є у них повна документація. По-друге, у них відсутній практичний досвід будівництва реакторів типу ВВЕР-1000.
Крім цього, проект добудови блоків ХАЕС має відповідати новим вимогам із безпеки, які було розроблено після катастрофи на “Фукусімі”. У згаданому вище документі “Обновленная информация. Хмельницкая АЭС. Строительство энергоблоков 3 и 4” вказано, що розрахунково-експериментальні обґрунтування додаткових систем безпеки для ХАЕС 3, 4 виконано саме для реакторної установки ВВЕР-1000 Skoda JS а.s. Імовірно, вони були розроблені самою Skoda JS, і це було взято до уваги при розрахунку вартості проекту.
Усе говорить про те, що проект будівництва блоків №3 і 4 ХАЕС спрямований на співпрацю зі Skoda JS а.s. Цинічно, але наші чиновники дали йому зелене світло. Бо як інакше можна пояснити те, що ТЕО проекту одержало підтримку українських міністерств і Кабміну?
Фінансування і вартість проекту
Згідно із затвердженим ТЕО, вартість проекту становить 72,4 млрд грн. Раніше називалися інші суми: від 15 млрд у 2010 році (1,4 млрд євро за середнім курсом того року) до 38,8 млрд грн у 2012-му (3,8 млрд євро за курсом липня 2018-го).
Протягом останнього десятиліття у Європі спостерігаються зростання вартості спорудження атомних енергоблоків, а також неможливість довести до завершення кожне із розпочатих будівництв. Це пов’язано із посиленням вимог до безпеки та технічними складнощами у реалізації. Для прикладу, вартість спорудження фінського “Олкілуото-3” зросла з 3,2 млрд євро до 8,5 млрд, енергоблок досі не введений в експлуатацію. Добудова двох блоків на словацькій АЕС “Моховце”, що подібні до блоків ХАЕС, але вдвічі менші (800 МВт проти 2000 МВт), уже сьогодні коштує 5,4 млрд євро.
Водночас ТЕО проекту будівництва ХАЕС передбачає побудувати два енергоблоки за 72,4 млрд грн (у цінах 2017 року), тобто лише за 2,3 млрд євро. Така вартість спорудження енергоблоків №3 і 4 ХАЕС, про яку заявила НАЕК “Енергоатом”, виглядає вкрай нереалістичною та в подальшому значно зросте, особливо якщо йтиметься про залучення міжнародної компанії та забезпечення найвищих стандартів безпеки.
Кошти на будівництво енергоблоків закладаються у тариф на відпуск електроенергії НАЕК “Енергоатом”, тобто будуть стягуватися з українських споживачів. Головним інструментом фінансування проекту називають надходження від експорту електроенергії в рамках реалізації проекту “Енергоміст Україна—ЄС”, який із 2015-го намагається реалізувати “Енергоатом”. Цей проект вартістю 234,5 млн євро передбачає продаж електроенергії з блоку №3 Хмельницької АЕС до енергосистеми Європейського Союзу, а саме — до Польщі. Проте перспективи реалізації цієї схеми поки що невідомі.
Ризики проекту, зокрема питання безпеки
Для спорудження енергоблоків №3 і 4 Хмельницької АЕС атомники планують використовувати старі будівельні конструкції, зведені у 1980-х роках. Можливість безпечно використовувати ці будівельні конструкції протягом наступних 40–60 років на сьогодні не підтверджена. За результатами останньої, проведеної у 2012 році, оцінки стану окремих будівельних конструкцій реакторного відділення цих двох енергоблоків дійшли висновку, що частина будівельних конструкцій перебуває в аварійному стані і має бути демонтована, а частину можна використовувати лише після проведення ремонтно-будівельних робіт.
У 2016 році Міненерго вимагало здійснити додаткову експертизу міцності будівельних конструкцій, однак до сьогодні цього не зроблено. Стан конструкцій та їх підтверджена здатність витримати навантаження від роботи реакторів протягом усього часу спорудження та експлуатації блоків (50–60 років) є визначальними для проекту, адже скориговане ТЕО та його кошторис базуються на плані використати саме ці старі будівельні конструкції.
Іншим важливим питанням є можливість розмістити енергоблок №3 із додатковими системами безпеки у старих конструкціях 1980-х років. За 30 років, що минули від початку будівництва, змінилися вимоги норм і стандартів безпеки при проектуванні реакторних установок. Зокрема, після аварії на АЕС “Фукусіма” у 2011 році виникла необхідність споруджувати нові, додаткові системи безпеки, які не були передбачені у початковому проекті. Ці системи впливають на розмір і вагу установки. Відповідно, міцність будівельних конструкцій для них не прораховувалася.
Після схвалення Кабміном ТЕО та завершення процедури екологічної оцінки впливів проекту на довкілля має бути ухвалений закон України “Про спорудження….” і розпочата безпосередня реалізація. До цього моменту ТЕО проекту необхідно переглянути, вивести реалістичну вартість будівництва, проаналізувати альтернативні варіанти. Такий аналіз має враховувати всі фактори, зокрема невирішеність проблеми радіоактивних відходів, що їх продукують АЕС, ризик значного зростання вартості та затримок спорудження, залежність від постачальників технології та палива тощо.
Забезпечення енергонезалежності країни є серед пріоритетних завдань, що стоять перед нашою державою. І держава точно не зацікавлена у підтримці компаній країни-агресора ані з політичних, ані з економічних питань і тим більше з точки зору безпеки. Все ж таки мова йде про атомну електростанцію, і наслідки непродуманих дій тут можуть бути катастрофічними.
Автор: Ірина Головко.
Джерело: dt.ua
