Чому атомна енергетика не врятує клімат?

Прискорені темпи зміни кліматичного балансу та непередбачувані наслідки цього поставили людство перед питанням інтенсивного та якомого скорішого впровадження технологій, які б дозволили відмовитися від викопного палива та припинити використовувати атомосферу Землі як смітник для викидів парникових газів.

Сьгодні існує достатньо способів отримання енергії, які можуть забезпечити потреби у ній, не заподіюючи шкоди довкіллю. Але поряд із тим існує технологія, яку продовжують нав’язувати людству, подаючи її як альтернативу традиційним видам палива і потужним ресурсом, здатним вирішити ледь не усі енергетичні проблеми.

На міжнародних переговорах зі зміни клімату представники ядерної промисловості намагаються довести, що саме ядерна енергетика спроможна вирішити проблему зміни клімату.Справді, атомні електростанції викидають набагато менше парникових газів, ніж теплові станції, які працюють на вугіллі, мазуті чи газі. Враховуючи повний цикл, включаючи виробництво ядерного палива, на одну вироблену кВт/годину атомна станція викидає тільки у 2,5-5 разів меньше СО2 ніж станція що працює на природному газі. Більш того, при комбінованому виробництві тепла та електрики з природного газу за існуючими технологіями, отримують викиди СО2 меньші ніж на атомній станції.

Але водночас атомна енергетика спричинює низку інших не вирішених екологічних та економічних проблем.Численні дослідження стведжують що, атомна енергетика – найдорожчий і найнебезпечніший з усіх видів отримання енергії.

ЯДЕРНА ЕНЕРГЕТИКА ЗБИТКОВА

Ядерна енергетика як галузь промисловості існує тільки завдяки державній підтримці, тобто завдяки фінансуванню її суспільством.

Ядерна енергетика – це не тільки непомірно дороге будівництво енергоблоків, але й величезні витрати на виведення станцій з експлуатації після закінчення терміну їхньої роботи, а також будівництво та обслуговування протягом сотень років сховищ відпрацьованого ядерного палива та відходів, помножені на коштовні витрати по забезпеченню безпеки цих об’єктів. Одне з багатьох досліджень проведене Грінпіс Росія демонструє як дотується ядерна промисловість в Росії.1

Якщо врахувати витрати на довічне захоронення відпрацьованого ядерного палива і амортизаційні та страхові відрахування в ціні за електроенергію, атомна енергетика втратить конкурентноздатність. На жаль, значні інвестиції в атомну енергетику, які планує уряд України, призведуть тільки до погіршення ситуації в енергетиці, економиці та охороні довкілля.

ЯДЕРНА ЕНЕРГЕТИКА ВИЧЕРПУЄ СВОЇ РЕСУРСИ

Уран є основним компонентом для вироблення ядерного палива. Використання цього ресурсу не є необмеженим. За даними Агенства з ядерної енергетики (NEA) і Міжнародного агенства з атомної енергетики (IAEA), загальні доступні резерви урану складають 3,5 млн тонн з урахуванням гарантованих і додаткових оціночних резервів, які можна добути за ціною $80 за кілограм.
Сучасні потреби в урані складають близько 67 000 тонн на рік, тобто його резервів світові вистачить на 50 років.

Значну частину уранових рудників уже вичерпано. Це стосується Намібії, Південної Африки, Казахстану та Австралії.

ЯДЕРНА ЕНЕРГЕТИКА ЗУМОВЛЮЄ ПРОБЛЕМУ РАДІОАКТИВНИХ ВІДХОДІВ

У процесі виробництва електроенергії на АЕС утворюються радіоактивні відходи, які залишатимуться небезпечними десятки тисяч років. Досі не існує безпечної технології утилізації, переробки та захоронення радіоактивних відходів.

Збільшення кількості блоків на українських АЕС та продовження строку експлуатації існуючих блоків, як заплановано урядом України в Енергетичній стратегії розвитку ПЕК до 2030 року призведе лише до збільшення радіоактивних відходів і нових ризиків для населення.

У місті Дніпродзержинську, Дніпропетровської області накопичено 42 млн тонн радіоактивних відходів, які лишилися місту після виробництва зі збагачення урану. Урядова програма з безпечного захоронення відходів чинна з 2003 року, але досі нічого з передбаченого нею не виконано, більше того, знайдені нові радіоактивні захоронення на території міста.

Всього Україна накопичила 120 млн м3 твердих та рідких відходів. Переробка 1 дм3 за світовими цінам коштує $50. Це означає, що Україна має витратити не менше $60 трлн. на умовно безпечне зберігання цих відходів. Таким чином, проблема перекладається на майбутні покоління.