Атомна енергетика

Російський слід і застарілі реактори. Що не так з будівництвом на Хмельницькій АЕС?

В Україні знову заговорили про добудову ще радянських енергоблоків Хмельницької АЕС. Реакторні установки будує… Росія, як і в багатьох європейських проєктах. В громадській раді при «Держатомрегулюванні» вже застерігають, що реактори будуть застарілі і не відповідатимуть сучасним нормам.

22 вересня 2020 року президент Володимир Зеленський підписав Указ «Про невідкладні заходи щодо стабілізації ситуації в енергетичній сфері та подальшого розвитку ядерної енергетики», яким передбачено добудову енергоблоків № 3 та № 4 Хмельницької атомної електростанції. Їх почали будувати ще в далеких 1985–1986 роках. Та після трагедії на Чорнобильській АЕС проєкт призупинили, попри будівельну готовність 3-го блока на 75%, а 4-го — на 28%.

Оператор усіх АЕС України НАЕК «Енергоатом» пише, що добудова цих двох енергоблоків «сприятиме енергетичній безпеці нашої держави, доступності тарифу на електроенергію для споживачів, стійкості енергосистеми».

Російський слід

Передбачений термін завершення будівництва за нинішнім графіком — 2026 рік. Фахівці «Енергоатому» оцінили проєкт в 73 мрд грн — ця сума затверджена постановою уряду. У 2008 конкурс на постачання реакторів виграла російська компанія «Атомстройекспорт», обійшовши американську Westinghouse і південнокорейську KEPCO. Україна розірвала договір з цією компанією у 2015 році — після окупації Криму та Донбасу. Відтак, постало питання: як добудувати енергоблоки та які реакторні установки використати?

Зараз реактор для ХАЕС будує чеська компанія Škoda JS. Але насправді вона має російські корені, розповідає координаторка проєктів рівненського «Екоклубу» Ольга Лящук.

«3-ій блок вже майже побудований. Зараз стоїть задача знайти такий реактор, який, грубо кажучи, можна запхати в уже побудовані стіни. В момент, коли сталаcя агресія (Росії — прим. ред.), вони були змушені шукати якогось європейського постачальника, і де-юре, на папері, Škoda JS є європейською компанією. Вона розташована в Європі, працює там, але більша частина акцій знаходиться у власності російської компанії „Объединенные машиностроительные заводы“. А вони — у власності „Газпрому“. І ОМЗ, і „Газпром“ є в санкційному списку. РНБО періодично списки компаній, з якими Україна співпрацювати не може, і Škoda JS в них немає. Юридично виглядає так, що Україна з нею може співпрацювати. Але фактично — це прямий російський слід. Ми вважаємо, що це недопустимо», — зазначає Ольга Лящук.

Škoda JS також фігурувала у корупційній справі НАБУ щодо можливого отримання неправомірної вигоди екс-депутатом від «Народного фронту» Миколою Мартиненком. У червні 2020 Швейцарський суд засудив Мартиненка до 28 місяців ув’язнення за відмивання близько 2,8 млн євро.

За словами голови Громадської ради при «Держатомрегулюванні» Сергія Денисенка, фахівці-атомники переважно дуже скептичні щодо ХАЕС 3,4, тому що це економічно недоцільна ідея.

«Ті ректори, які можна встановити на ХАЕС 3,4, вже заздалегідь не відповідають сучасним нормам. Норми з безпеки весь час посилюються, і діючі енергоблоки весь час мають покращуватися для того, щоб їм відповідати. В нас зараз домінує політичний совок. Хтось пролобіював, президент, не розбираючись в цьому, видав указ: „Давайте, робіть“, атомники бігом поспішають. Як кажуть фахівці, які, в принципі, зазвичай, лобіюють інтереси атомної галузі, це цікаво лише тим, що там можна освоїти декілька мільярдів доларів протягом тривалого періоду. І необов’язково щось побудувати навіть», — говорить Сергій Денисенко.

За його словами, НАЕК «Енергоатом» не зможе своїми силами добудувати енергоблоки. А залучення кредиту під держгарантії — це те ж саме викачування грошей з бюджету.

«Інших варіантів немає, зараз „Енергоатому“ ніхто просто так грошей не дасть. Він у великих збитках. За 9 місяців 2020 року у них збиток більше 5 млрд гривень. Тому, ймовірно, йдеться про те, що потрібно буде виділити їм державні кошти. Україні це точно не потрібно. Тому що це застарілі реактори, тому що вони російські. Ми знову підвищуємо таким чином свою залежність від росіян», — впевнений Сергій Денисенко.

На сайті «Держатомрегулювання» наводяться слова голови регулюючого органу Григорія Плачкова про те, що в цьому питанні вони надають пріоритет ядерній та радіаційній безпеці над будь-якими іншими цілями.

«Як орган державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки — не можу коментувати дії експлуатуючої організації, вартість спорудження енергоблоків №№ 3 та 4 ВП „Хмельницька АЕС“ або вибір типу реакторної установки. Який би проєкт не був би вибраний, фундаментальний принцип „безпека понад усе“ є незмінним», — заявляє Григорій Плачков.

Запчастини з РФ через Європу

Нещодавно розслідувачі DW викрили, що через зареєстровані у Німеччині фірми на українські атомні станції постачаються російські комплектуючі, зокрема і підсанкційні. Через «європейських» посередників ціни зростають у кілька разів.

Голова громадської ради при «Держатомрегулюванні» Сергій Денисенко зазначає, що ця проблема зумовлена історично, оскільки більшість запчастин, які потрібні для функціювання реакторів українських АЕС і всієї навколишньої структури, вироблялася і продовжує вироблятися на території Російської Федерації.

«Певні зусилля щодо виробництва українських запчастин НАЕК „Енергоатом“ робить. Але невеликі. Я би сказав, що їх недостатньо. Що стосується „Держатомрегулювання“, вони вітають і підтримують перехід на українські запчастини, але не можуть змусити. Це вважається втручанням в господарську діяльність і є неприпустимим» — говорить він.

Дійсно, зрушення є. Наприклад, 1-го грудня минулого року з’явилася новина, що Харківське АТ «Турбоатом» виготовило основну частину турбоустановки для енергоблока № 3 (ВВЕР-1000) Хмельницької АЕС.

На думку Сергія Денисенка, росіяни будуть заважати, наскільки зможуть, нашому «імпортозаміщенню».

«Швидше за все, будуть купувати тих, хто приймає рішення. Для того, щоб приймали його в „правильному напрямку“. Росія може зупинити електростанції і це призведе до кризи енергетичної системи. Вони не зроблять нам якоїсь катастрофи, але можуть нашкодити. Власне, вони цього не роблять, тому що їм вигідніше продавати, насправді. Єдиний спосіб зупинити залежність від Росії — це зупинити атомні станції. Зрозуміло, що на це ніхто не йде».

Паливо «Росатому» на українських АЕС

Зараз в Україні працюють чотири атомні електростанції: Хмельницька, Рівненська, Запорізька та Южно-Українська. Вони виробляють близько половини електроенергії в країні. Більшість енергоблоків працюють на російському паливі компанії «ТВЕЛ» — (виробник ядерного палива, що входить до російської Державної корпорації «Росатом»).

Намічений план держави з диверсифікації постачальників палива для АЕС України сприяв залученню японсько-американської компанії «Westinghouse». За даними «Держатомрегулювання», на жовтень 2020 року, ядерне паливо компанії «Westinghouse» впроваджено на чотирьох енергоблоках Запорізької АЕС і двох енергоблоках Южно-Української АЕС. При цьому, енергоблоки № 2 та № 3 Южно-Української АЕС та № 5 Запорізької АЕС працюють виключно на паливі «Westinghouse». Тобто лише 3 енергоблоки з 15 працюють виключно на неросійському паливі.

До того ж, лише Запорізька АЕС має сховище, де зберігається відпрацьоване ядерне паливо. Інші три вимушені відправляти його у Росію на тимчасове зберігання. Щорічно, за даними «Енергоатому», Україна платить Росії за це 150-200 мільйонів доларів, розповів в інтерв’ю «Главкому» голова «Енергоатому» Петро Котін. За його даними, з весни 2021 року весь обсяг відпрацьованого ядерного палива з Рівненської, Хмельницької та Южно-Української АЕС планують направляти до новозведеного Централізованого сховища у зоні відчуження Чорнобильської АЕС, якщо там побудують залізничну колію.

За словами незалежної експертки з ядерної енергетики Ольги Кошарної у її статті на «Цензорі», цей проект Україна намагається реалізувати з 2004 року, але постійно не вистачає політичної волі, і проєкт, невигідний Росії, ніяк не добудують.

«У грудні 2019 року, на момент звільнення з поста президента НАЕК „Енергоатом“ Юрія Недашковського, готовність будівельних конструкцій на майданчику ЦСВЯП становила 97%, а введення в експлуатацію першої черги планувалося на жовтень 2020 року», — пише Ольга Кошарна.

На її думку, Кремль використовує багаторівневе проросійське лоббі в Україні.

Росатом і ЄС

Не зважаючи на те, що в країні гучно заявляється про припинення співпраці з Росією, все одно протягом 7 років війни Україна щороку закуповувала російське паливо для АЕС і платила за послуги зі зберігання ядерного палива. Та під впливом Росії перебуває не лише атомна енергетика України.13 з 17 реакторів, які споруджуються у ЄС та країнах-сусідах, повністю або частково підпадають під вплив російського державного холдингу «Росатом» або інших російських компаній. Про це йдеться в дослідженні Яна Гаверкампа «Ядерна енергія. Загроза залежності від „Росатома“ в ЄС» за 2019 рік.

 «Залежність від „Росатома“ можна побачити у різних формах (корупція, примус та політичний тиск). Мабуть, найбільш чітко це ілюструється в проєкті Ханхіківі у Фінляндії – країні, яка досі має відносну прозорість і потужну незалежну пресу. Те, як складаються відносини між болгарськими, чеськими, угорськими, словацькими чи українськими групами інтересів і „Росатомом“ вже виглядає менш очевидним, оскільки розслідувальна журналістика в цих країнах не на такому рівні, щоб це дослідити.

В дивному маневруванні навколо українського проєкту ХАЕС 3,4 в рамках якого уряд намагався приховати російський вплив, перемістивши його до чеської, але російської Škoda JS, чітко простежується, що будь-який рух вперед для ядерного села в Центральній Європі відбувається через його тісний зв’язок з Росією», — пише Ян Гаверкамп.

За його даними, зараз в ЄС споруджуються чотири атомні реактори. Для двох із них (Моховце 3 та 4, Словаччина) головними постачальниками великих деталей є дочірня компанія «Росатома» «Атомстройекспорт» та чеська Škoda JS.

П’ять проєктів атомних блоків перебувають у процесі підготовки. До трьох із них залучена Росія. У країнах-сусідах ЄС усі вісім запланованих реакторів знаходяться під контролем «Росатома» або інших російських підприємств.

«Реактори ВВЕР 440 /312 старого покоління, які все ще працюють у Росії (2), Україні (2), Угорщині (4), Словаччині (4) та Чехії (4) розглядаються як найвищий ризик, тому що їм бракує вторинної оболонки, яка захищала б їх від ударів ззовні, наприклад, зловмисною атакою з літака або під час актів війни», — наголошує Ян Гаверкамп.

«Зелена» атомна електроенергія?

За даними Міненерго, частка АЕС в структурі виробництва електроенергії України в 2020 склала 52,6%, ТЕС, ТЕЦ і КУ — 32,8%, ГЕС і ГАЕС — 5,2%, блок-станцій — 1,3%, альтернативних джерел — 8%.

Заступник міністра енергетики України з питань європейської інтеграції Ярослав Демченков у нещодавньому інтерв’ю заявив: «Атомна генерація — наша сьогоднішня конкурентна перевага. У США, Японії, Кореї „атомну генерацію“ визначили як „зелену“ (тому що вона низьковуглецева, там дуже маленький вуглецевий слід)».

Координаторка проєктів рівненського «Екоклубу» Ольга Лящук не поділяє такого оптимізму.

«Атомна електростанція – чи вона в США, чи в Росії, Україні, в будь-якій країні — не може вважатися зеленою. Це відкрита маніпуляція тих, хто просуває атомну енергетику як зелену, або нібито дружню до клімату. Це відбувається з дуже простої причини. Вони розглядають тільки атомну станцію. Але в умовах атомної енергетики неможливо відкинути те, що саме паливо треба звідкись добути», — впевнена Ольга Лящук.

За її словами, цей процес набагато складніший, ніж видобуток вугілля. Під час видобування уранової руди відбувається значне забруднення.

«Є кілька варіантів, як її можна добути, одним з найгірших є той, який застосовується в Україні, коли величезні території родючих земель перетворюються просто на хімічно випарену пустелю. Тому що високотоксичні речовини закачуються під землю, висмоктуються потім, але, звісно, велика їх частина лишається в землі. З відпрацьованим ядерним паливом теж треба щось робити, його треба захоронити. І досі не визначено, яким чином це зробити на довгі роки, на сотні років», — стверджує екоактивістка.

Повертаючись до теми Хмельницької АЕС, Ольга Лящук нагадує, що атомну станцію треба охолоджувати із сусідніх водойм. А станція розташована  в одній з найбідніших на водні ресурси областей України.

«В ХАЕС офіційно подають дані про те, що минулого і позаминулого літа, взагалі, починаючи з 2016 року забирають додаткову воду з річки Горинь. Сама ХАЕС охолоджується зі ставка-охолоджувача — це такий величезний став, через нього була зруйнована одна з приток річки Горинь. Зараз, коли працює лише 2 блоки, а не 4, їм цього ставка-охолоджувача в серпні вже не вистачало. Вони додатково насосними станціями відкачували воду з річки Горинь. Але зараз є лише 2 блоки, якщо додасться ще два — буде критичніше проблема. І треба буде або забирати ще більше води з Горині, і вона зникне як річка. Або виключати блок, поки не буде води для охолодження».

Вона додає, що ці процеси екологи спостерігають кожного спекотного літа і по інших українських АЕС.

Тим часом, у «Енергоатомі» повідомляють, що підготовчий етап з добудови енергоблоків № 3 та № 4 Хмельницької АЕС завершено, на черзі — розгортання будівельних робіт.

Хочете дізнаватися новини про атомну енергетику в Україні? Підписуйтеся на розсилку!