В умовах швидкого розширення відновлюваної енергії пропагандистська війна, що її веде атомна промисловість, продовжує стверджувати, що «атом» допомагає боротися зі зміною клімату
Аби підтримати твердження, що ядерна енергетика все ще є ключовою складовою боротьби за обмеження кліматичної кризи, атомна промисловість веде пропагандистську війну, не припиняючи спроб уникнути забуття серед світових демократій.
На кону тисячі добре оплачуваних робочих місць на електростанціях, а також потенційне зростання цін на електроенергію, якщо станеться відтік коштів від дешевих варіантів виробництва електроенергії. Головне питання дискусії — як уряди можуть вчасно скоротити використання викопного палива, щоб врятувати світ від катастрофічної зміни клімату.
Місця для компромісу небагато. З одного боку — профспілки з багатьма членами ядерної галузі, великі компанії з політичним впливом, зацікавлені у створенні необхідної інфраструктури, а також численні політики, безліч з яких походять з держав, що мають ядерну зброю. З іншого боку — більшість вчених з питань клімату, екологічні кампанії, економісти та передові галузі, які бачать в енергії вітру, сонця та припливів і відливів, акумуляторах та інших нових технологіях шлях до значно більшої кількості робочих місць, чистішого майбутнього та можливого виходу з лиха. Є ще й ті, хто бояться розповсюдження ядерної зброї.
Відсутність балансу
Дуже мало обговорень цієї теми відбувається там, де слід, — у національних парламентах. У деяких країнах, як-от у Великій Британії та США, майже всі політики підтримують атомну галузь, тому її «заслуги» мало обговорюється.
Багато випусків новин і проядерних статей, що з’являються у ЗМІ, насправді ретельно розробляються та надходять з «аналітичних центрів», близьких до атомної галузі, що часто опосередковано фінансуються нею. Ці інформаційні випуски покликані показати ядерну науку в гарному світлі.
Така відсутність балансу не дивна. Журналістам важко проникнути в непрозору й високотехнічну галузь, яка дуже оптимістично дивиться на власний потенціал. Навряд чи за 70-річну історію галузі вдалося досягти запланованих витрат, графіків будівництва та показників ймовірних продажів, проте рожеві прогнози нікуди не діваються.
За останні п’ять років на Заході з’явилася ціла низка оголошень малих модульних реакторів — SMR або «ММР», реакторів передового та IV покоління. Ви вже заплуталися? В цьому і полягає ідея: збаламутити політиків і громадськість професійним сленгом та помилковими сподіваннями на технічне диво, і ви вже на півдорозі до грошей платників податків, щоб фінансувати подальші дослідження та створити нове покоління реакторів, які будуть побудовані найближчим часом. Хоча той час, здається, так ніколи і не настає.
Просто, щоб продемонструвати те, що часто здається навмисною неясністю: абревіатури SMR або «ММР» можуть вживатися на позначення малого модульного реактора або реактора від малого до середнього. А ще — вдосконаленого реактора. Все це пояснюється на помічному вебсайті Всесвітньої ядерної асоціації, який покаже вам потенційні розміри реакторів та пояснить близько 70 конструкцій.
Розгляньмо приклад. На своєму вебсайті у Великій Британії компанія Rolls-Royce пропонує SMR. І ці реактори виявляються не малими. Ні, вони «виросли» до 470 мегаватів, що значно перевищує офіційне визначення малого реактора в 300 мегаватів. Зараз компанія описує їх як вдосконалені реактори, хоча вони базуються на загальному дизайні, такому ж старому, як і сама галузь.
У цьому контексті і поняття «модульний» також має два значення. «Модульний» може означати, що реактор виготовляється окремими секціями на заводі й збирається на місці, що (як стверджується) різко зменшує витрати. А ще «модульний» може означати, що кожен реактор стає модулем набагато більшої атомної станції.
Компанія Rolls-Royce вважає, що вона потребує замовлення щонайменше на 16 реакторів, щоб виправдати будівництво заводу, який би міг випускати реактори, як і машини, — на потоці. Водночас компанія намагається переконати уряд Великої Британії зробити велику кількість замовлень і шукає інші уряди в усьому світі, які теж бажають розмістити замовлення.
Військова прив’язка
Критики ядерної енергетики зазначають, що створення заводу, здатного забезпечити конвеєрне виробництво ядерних реакторів, — непросте завдання. Крім того, ні уряд Великої Британії, ні компанія Rolls-Royce не придумали місць, де можна розмістити реактори. Мабуть, найбільш показовим моментом є те, що просто немає потреби у такій дорогій електроенергії, коли відновлювані джерела енергії разом із накопичуванням можуть забезпечити її дешевше та швидше.
Більшість держав, що мають ядерну зброю, визнає зв’язок між «цивільним атомом» і ядерною зброєю. Канада є однією з небагатьох ядерних держав, яка піддалася ажіотажу навколо ядерної промисловості й досі активно просуває SMR.
Є реакція з боку науковців, які страшаться розповсюдження ядерної зброї, а також тих, хто сумнівається в економічній доцільності та життєздатності «нових» конструкцій.
З одного боку, ядерні ентузіасти перемагають у пропагандистській війні, оскільки багато урядів активно заохочують роботу над розробкою SMR і все ще спрямовують мільярди доларів грошей платників податків на підтримку досліджень і розробок.
З іншого боку, всі ці ідеї продовжують перебувати на стадії прототипу, який триває роками. На сьогодні ще не закладено жодного фундаменту для електростанцій з атомними реакторами такого типу. І поки ми чекаємо на давно обіцяний ядерний прорив, по всій планеті стрімко будуються дешеві вітрові та сонячні електростанції. І кожна запущена станція допомагає зруйнувати й без того непевну аргументацію ядерної енергетики.
Джерело: climatenewsnetwork.net