На зв’язку служба погоди: чи дійсно атомні електростанції є запорукою освітлення?

У Великій Британії потужності атомних електростанцій йдуть на спад, тож мешканцям країни доведеться навчитися адекватно користуватися відновлювальною енергією
Прихильники атомної промисловості полюбляють говорити, що сонце не завжди світить, а вітер не завжди дме. Мешканці Великої Британії знають про це, як, можливо, ніхто інший. Хоча, використовуючи такі твердження, ентузіасти атомної енергетики натякають, що виробництво електроенергії вітряними та сонячними електростанціями не є надійним, тоді як АЕС можуть забезпечити безперебійну подачу світла.

Утім, ситуація дещо складніша. По-перше, великі акумулятори, системи гідроакумуляції у водосховищах та інші способи поповнення запасів електроенергії означають, що більше немає потреби у базовому навантаженні, яке забезпечують ядерні реактори. По-друге, виробництво ядерної енергії падає, тоді як відновлювані джерела енергії набирають обертів.

Вихід електроенергії за рік вимірюється в терават-годинах (ТВт-год). Наприклад, у Великій Британії у 2020 році вироблення ядерної енергії становило 50,3 ТВт-год, що на 11% менше у порівнянні з 2019 роком, частково через тріщини та іржу в реакторах, що старіють. Потужності від поновлюваних джерел енергії досягли рекордного рівня 120,3 ТВт-год. Важливо зазначити, що виробництво ядерної енергії у 2020 році було на 13 ТВт-год менше, ніж у 1989 році, коли ядерна енергія забезпечувала 20 % електроенергії Великої Британії, а внесок вітряних і сонячних електростанцій навряд чи був вартий того, щоб його вимірювати.

Попри те, що в Сомерсеті будують масивну АЕС «Гінклі Поінт Сі», атомна енергетика йде на спад. Багато британців переконані: щоби освітлювати домівки й вулиці, потрібно вчитися керувати тими потужностями, які забезпечує ненадійна погода.

Джерело: theguardian.com