Міністр енергетики Герман Галущенко заявив, що цьогоріч Україна має амбітні ядерні плани: будівництво ще чотирьох блоків на Хмельницькій АЕС. Два блоки з реакторами базуватимуться на обладнанні російського виробництва, яке ми маємо імпортувати з Болгарії; інші два використовуватимуть західні технології компанії Westinghouse. Хмельницька атомна електростанція може стати найбільшою в Європі й навіть компенсувати втрату нині окупованої Запорізької АЕС.
Звучить оптимістично. Президент “Енергоатому” Петро Котін каже: “Ми швидко рухаємось у бік збільшення ядерних потужностей — із сьогоднішніх 13,8 ГВт до понад 20 ГВт”. І все ж не все так просто. Недотримання законодавчих процедур, критика Westinghouse, невідоме джерело фінансування проєкту й висока ймовірність ворожих ракетних ударів роблять доцільність запланованого будівництва сумнівною.
Ми поспілкувалися з експертом ядерної енергетики Костянтином Батозьким і фахівцем з енергетичної політики ГО “Екодія” Артемом Колесником про заплановане будівництво і про те, що може піти не так у цьому плані.
Обладнання російського походження — безпечне?
Отже, в цілому Україна планує звести енергоблоки № 3,4,5 і 6 на Хмельницькій АЕС. Почнімо з перших двох. Це недобудовані реакторні та машинні зали, де мали стояти реактори типу ВВЕР 1000/320, але процес їхнього спорудження заморозився більше 30 років тому. “Весь цей час конструкції були під відкритим небом, там нічого не робили. У цьому полягає величезний ризик. Тому що у світі рідко траплялося, щоб брали готову споруду і, грубо кажучи, намагалися впихнути туди не той реактор, що передбачався на етапі планування”, – пояснює Костянтин Батозький.
Два реактори та потрібне для них обладнання Україна хоче імпортувати з Болгарії, яка у свою чергу купила все це в Росії для будівництва власної АЕС “Белене”. У 90-х спорудження станції зупинили, потім в 2005 році домовились про добудову АЕС силами російського “Атомстройекпорту”. Але у 2008 уряд остаточно розірвав контракт з росіянами, які до того часу встигли зробити для болгарської АЕС корпуси реакторів і частину насосного обладнання. Ці комплекти були зрештою доставлені в Болгарію і чекали кращих часів прямо на майданчику АЕС “Белене”. Україна — єдина країна, що могла купити ті реактори, тому що має досвід експлуатації типу ВВЕР, а Болгарія — єдиний продавець, що пропонує на продаж частину необхідного обладнання: корпуси реакторів, парогенератори і циркулярні насоси.
Костянтин Батозький зауважує: “Ці компоненти є критичними і виготовляються в Росії. Тобто якщо ми будуватимемо реактор із таким обладнанням, то будемо прив’язані до російських виробників”. З такою думкою погоджується і Артем Колесник. “Під питанням забезпечення. Скажімо, чи може “Енергоатом” забезпечити достатню кількість необхідних запасних частин?”, — міркує він.
Офіційно влада не повідомляла, скільки витратить на це будівництво і де ці гроші візьме. “Економічна правда” з посиланням на пресслжбу “Енергоатому” писала, що гроші з бюджету виділяти не будуть: чотири нові реактори профінансують сам “Енергоатом”, а також іноземні банки й фінансові установи.
А влітку американське видання The Wall Street Journal повідомило, що болгарська державна енергетична компанія NEK продасть обладнання щонайменше за 600 млн євро. Наші співрозмовники кажуть, що це — дуже дешево: сама Болгарія свого часу заплатила за це обладнання $1 млрд 200 млн. За даними журналістів WSJ, була ідея, що внесок у закупівлю можуть зробити США. Або ще один варіант: Болгарія отримає міноритарну частку в українській Хмельницькій АЕС. Ми зверталися до “Міненерго” та “Енергоатому”, аби уточнити інформацію, однак відповіді не отримали.
Добудовувати 3 і 4 енергоблоки мали разом із Росією. Відповідний закон був ухвалений Верховною Радою в 2012 р. Після загарбання російськими військами Криму й частини Донецької та Луганської області, у вересні 2015 року, український парламент денонсував угоду між Кабінетом Міністрів України та урядом Росії щодо цієї співпраці. Тепер експерти не впевнені, що ми подужаємо це самі. “Останній новий енергоблок Україна будувала в 2006 р. Ми як держава втратили компетенцію в будівництві атомних електростанцій “під ключ”. Більшість науково-дослідницьких інститутів в галузі атомного будівництва було приватизовано. Є проблема з підготовкою кадрів, тому що найпотужніший тренувальний центр був на Запорізькій атомній станції. Ми не знаємо, хто буде будувати нові реактори, не бачили проєкту, стара ж технічна документація зовсім про інші реактори — не такі, як у болгар. В Україні всі реактори ВВЕР-1000 серії 320, а на АЕС “Белене” реактори ВВЕР-1000 серії 466Б”, — каже Костянтин Батозький.
Угода є, низки консультацій, дозволів і законопроєктів — немає
Ситуація з енергоблоками № 5 і 6 іще цікавіша. Два реактори АР1000 “Енергоатом” хоче будувати за технологією американської компанії Westinghouse. Міністр Герман Галущенко наголошував, що АР1000 — це технологія, яка ні в Україні, ні в Європі ще не використовувалася. За словами посадовця, вона передбачає нові підходи до безпеки: якщо у разі знеструмлення реактор вимушений перейти на резервне живлення і дизель-генератор теж зазнає пошкодження, АР1000 може функціонувати 72 години без жодного ризику аварій. Фактична потужність блоків АР1000 становить 1100 МВт, тоді як наразі найпотужніші в Україні атомні блоки — 1000 МВт.
У 2021 році Петро Котін відвідав АЕС Vogtle у Південній Кароліні, де зберігали готове обладнання для наших майбутніх АР1000. Ситуація з тими реакторами у американців майже така як у болгар – спочатку вирішили будувати, потім, через постійне зростання витрат, проєкт зупинили, а обладнання склали на майданчику та виставили на продаж. У пресслужбі засвідчили, що продукція у відмінному стані, а умови зберігання задовільні. Але експертка Ольга Кошарна помітила цікаву деталь. “Енергоатом” розмістив фотографії обладнання, які в первозданному вигляді були на сайті пару вихідних днів, і вже в понеділок їх замінили на відретушовані: прибрали іржу. Самі помітили чи американський партнер звернув увагу — невідомо”, — написала вона.
17 грудня 2023 року з компанією Westinghouse Electric Company підписали угоду про закупівлю обладнання для енергоблока №5 Хмельницької АЕС. За даними Prozorro, сума угоди становила $437,5 млн, або 16,4 млрд грн.
Перед новим будівництвом енергоблоків на АЕС Україна має зробити низку бюрократичних і не лише кроків. Їх перелічує Ольга Кошарна:
- Розробити техніко-економічне обгрунтування проєкту. Погодити його з Державною інспекцією ядерного регулювання України, Центральним органом виконавчої влади та отримати постанову уряду — 1,5 роки;
- Пройти процедуру консультацій із зацікавленими державами відповідно до Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище в транскордонному контексті — від 1 до 2-х років;
- Розробити законопроект про розміщення, проектування та будівництво. Погодити з ЦОВВ, розглянути на засіданні уряду і скерувати до парламенту — 0,5 року;
- Проєктування реакторної установки з залученням Westinghouse — мінімум рік.
- Отримання дозволу від Держатомрегулювання на будівництво: потрібна заява від оператора й пакет документів із попереднім звітом з аналізу безпеки, робочим проектом тощо;висновки державної експертизи з Науково-технічного центру з ядерної та радіаційної безпеки, комплексної експертизи — мінімум 1,5 року.
- Підготовка майданчика, риття котлованів, заливка фундаментів — 3 роки.
Наразі відомо, що влада працює над втіленням третього пункту. “Нам потрібно ухвалити у парламенті закони, і у нас є проєкти по 3, 4, 5 і 6 блоках”, – повідомив в інтерв’ю Reuters міністр енергетики.
Як захистити будівництво АЕС від ракетних ударів?
Останні два роки Міненерго повторює, що через повномасштабне вторгнення має намір розвивати децентралізовану генерацію, зокрема відновлювані джерела енергії. Водночас Україна має на меті збудувати 9 нових великих атомних блоків спільно з Westinghouse. Міністерство називає ці плани черговим потужним кроком на шляху енергонезалежності і безвуглецевого майбутнього України.
Артем Колесник не погоджується: “Фактично ми просто збільшимо частку атомної енергетики в нашому секторі й не дамо нормального поштовху до розвитку ринку зеленої енергетики, для якої ще також потрібні технічні й законодавчі зміни. Тож виникає питання доцільності таких планів”.
Є й питання безпеки: під час повномасштабної війни будівництво нових енергоблоків буде очевидною мішенню російських ракетних ударів. Ми запитували Міністерство енергетики про наміри захистити будівництво, але відповіді не отримали.
Артем Колесник каже, що АР 1000 має полегшену конструкцію і є надійнішим, ніж реактори попередніх поколінь. Однак дороге будівництво часто намагаються здешевити порівняно менш надійними куполами для внутрішніх систем. “В Україні так будувати немає сенсу, бо нам павпаки треба більш захищені АЕС”, — коментує експерт.
Варто придивитись і до компанії Westinghouse. Вона допомогла Україні уникнути залежності від монопольного постачання “Росатомом” ядерного палива для наших АЕС (до речі, Захід все ще боїться вводити санкції проти російского атомного гіганта), адже до 2022 року ми імпортували ядерне паливо не лише з США, а і з РФ.
“Україна стала першою та поки, на жаль, єдиною державою у світі, яка перевела енергоблоки радянської розробки (і ВВЕР-1000, і ВВЕР-440) на використання ядерного палива американської компанії Westinghouse”, – наголошує президент Енергоатому Петро Котін.
Водночас ця компанія мала великі фінансові проблеми. “Попередні проєкти Westinghouse у США відзначилися численними затримками і здорожчанням. Будівництво двох енергоблоків на АЕС VC Summer через ці проблеми зупинилося взагалі. Ще два блоки на АЕС Vogtle будуються із затримкою у понад 6 років та подорожчали із очікуваних 14 до 30 млрд доларів”, – йдеться на сайті “Екодії”.
У США майже п’ять років розслідували три кримінальні справи, пов’язані з зупинкою проєкту VC Summer. Причетні до цього посадовці компаній, зокрема колишній віцепрезидент Westinghouse Карл Черчман, визнали себе винними у шахрайстві та приховуванні інформації щодо проблем із проєктом.
“Ми не можемо купувати атомний секонд-хенд задешево, забуваючи про решту ризиків і потреб”
Чи потрібні Україні взагалі нові генеруючі потужності? Безперечно: як мінімум, у нас випала з енергобалансу ЗАЕС, яка могла забезпечити до 20% національного виробництва електроенергії.
“Щоб уникнути енергодефіциту, Україні потрібні нові атомні блоки. Питання тільки в тому, що це споруда, яку неможливо побудувати за рік-два. Це тривалі проєкти, що потребують безпекових умов. А таких гарантій в умовах війни нам ніхто не дасть, — каже фахівець із ядерної енергетики Костянтин Батозький. — Тому план будівництва реакторів, як на мене, є непрофесійним, несвоєчасним і точно не тим, що допоможе Україні подолати залежність від російських технологій. Маємо знайти рішення, яке надасть потужностей у найкоротший період і яке обрізає лінію комунікації з рф. Ми не можемо купувати атомний секонд-хенд задешево, забуваючи про решту ризиків і потреб”.
На думку експерта з енергетичної політики “Екодії” Артема Колесника, варто розвивати замість атомної “зелену” енергетику. “Якщо будувати сонячні електростанції, вітрові, вони відразу зможуть почати покривати дефіцит. Якщо порівнювати з будівництвом на АЕС, то дефіцит покриємо за десятиліття”.
Хоча екозахисники наголошують, що відновлювана енергетика безпечніша й вигідніша за атомну, закривати українські АЕС вони не закликають. “На Рівненській АЕС у грудні вийшов проєктний термін першого блоку ВВЕР 440, він би по хорошому мав закриватися, але так як технічний стан дозволяє, його продовжили ще на 10 років. Тобто як мінімум про перше закриття якогось блоку ми будемо говорити через 10 років. Але і цей термін потім зможуть продовжити: наші АЕС з нами надовго”, — каже Артем Колесник.
АЕС з нами надовго ще й через те, що вивід з експлуатації (на Чорнобильській АЕС цей процес розпочався в 2006 році й триває досі) станції потребує часу від 20 років, зазначає Костянтин Батозький. Водночас, за його словами, в Україні є конкурентоспроможна академічна атомна наука, а в цілому в цій галузі задіяно більше 100 тисяч людей – тож просто так закрити атомні електростанції не можна.
“Україна була першою країною на цих теренах, де було розщеплено атом (1932 р., Харків, академік Лев Ландау). У нас крута атомна наука. У нас є виробничі потужності (“Турбоатом”, Харків), поклади урану (м. Жовті Води, межа Дніпропетровської та Кіровоградської областей). У нас величезний потенціал розвитку всього атомно-промислового циклу (видобуток урану, виробництво ядерного палива, корпусів реакторів, турбін та трубопроводів). Це не можна просто зупинити”, – переконаний експерт ядерної енергетики Костянтин Батозький.
Автор: Ярослава Шлапацька
Джерело: grnt.media
