Навіть за стандартами Австралійської ради з видобутку корисних копалин (АРВКК), новий звіт, опублікований найвпливовішим вугільним лобі країни на тему малих модульних реакторів (ММР), є шахрайством найвищого ступеня.
Навіщо органу гірничовидобувної промисловості просувати ММР? Після видобутку протягом кількох років – або щонайбільше десятиліть – жодна компанія не захоче брати на себе відповідальність за виведення з експлуатації атомного реактора та ліквідацію відходів атомної промисловості високого рівня активності упродовж тисячоліть. У звіті не згадується про жодну компанію, що висловлювала б зацікавленість ММР для забезпечення своєї діяльності.
Можливо, у АРВКК – яка стала відомою тим, що надала шматок вугілля, щоб Скотт Моррісон розмахував у парламенті – вважає, що сприяння атомній енергетиці уповільнить перехід від викопного палива до відновлюваних джерел енергії, і думає, що в інтересах деяких компаній уповільнити цей перехід.
Якщо так, то строки складання звіту не надто вчасні – він з’явиться того ж тижня, що й звіт Ділової ради Австралії, який виступає за швидку декарбонізацію на основі відновлюваних джерел енергії, а також заяву австралійської залізнорудної компанії «Fortescue» про те, що вона планує побудувати найбільший у світі завод із виробництва водню на основі зеленої енергії в Квінсленді.
Можливо, АРВКК проводить торги для компаній з видобутку урану (що переважно перебувають у іноземній власності), які працюють в Австралії? СЕО АРВКК, Таня Констебль, заявила: «Австралії слід скористатися зростаючим міжнародним інтересом до атомної енергетики та розширити свій і без того значний урановий сектор».
Можливо… проте немає жодних доказів того, що дві компанії, які займаються видобутком урану в Австралії, BHP (Olympic Dam) та Heathgate Resources (Beverley Four Mile), лобіюють атомну енергетику. А «і без того значна» уранова промисловість Австралії навряд чи могла б бути незначною – вона становить близько 0,2% експортних надходжень Австралії та близько 0,01% всіх робочих місць в Австралії.
Атомна сенсація Боба Карра
Звіт АРВКК також надійшов того ж тижня, коли Боб Карр виступив із висвітленням вражаючої проблеми атомної енергетики. Раніше підтримуючи атомну енергетику, Карр писав у виданні «The Australian»: «2010 року один ентузіаст передбачив, що впродовж 10 років реактори четвертого покоління та малі модульні реактори стануть звичною справою, в тому числі в Австралії. Проте цього не сталося ні тут, ані за кордоном».
У звіті АРВКК сказано, що ММР є «ідеальним варіантом» для Австралії, посилаючись на їхню підвищену безпеку, нижчу вартість, порівняно з великомасштабними атомними реакторами або еквівалентними методами виробництва енергії, а також менший викид відходів, ніж у нинішніх реакторів.
Усе це нісенітниця. Вимоги щодо безпеки не накопичуються. Як і вимоги стосовно відходів. Фізик М.В. Рамана зазначає, що «менші реактори, принаймні реактори з водяним охолодженням, які, швидше за все, будуть побудовані найраніше, будуть виробляти більше, а не менше, атомних відходів на одиницю електроенергії, яку вони виробляють, через низьку ефективність».
А в документі Європейської Комісії від 2016 року зазначається: «Через втрату економії масштабу витрати на виведення з експлуатації та ліквідацію відходів ММР, ймовірно, будуть вищими, ніж у великих реакторів (деякі дослідження стверджують, що це у два-три рази вище)».
ММР мають подібну потужність із багатьма існуючими електростанціями на вугіллі та газі в Австралії, зазначається у звіті АРВКК, тому вони стануть ідеальною заміною. Повертаємося до слів Боба Карра:
«Де Рада графств простягає руку для розміщення атомної електростанції? Складніше знайти, ніж спонсора для встановлення установки спалювання високотемпературних токсичних відходів.
«Ніхто в регіоні Гантер (новий південний Вельс, Австралія) не закликав до атомного будівництва на майданчику Лідделл, навіть на слідах вугільної електростанції, яку планують закрити. І навіть не посилаючись на перспективу малого модульного реактора, який 10 років тому був авангардом атомного відродження. Нам обіцяли, що вони будуть закладенні по всьому індонезійському архіпелагу та в решті Азії. Сьогодні вони існують лише на креслярських дошках «Роллс Ройс», які вони прикрашають з 1970-х років».
Економіка
У червні 2020 року в АРВКК заявили, що ММР не знайдуть збуту, якщо не зможуть виробляти електроенергію вартістю 60-80 австралійських доларів за мегават-годину (МВт-год). Це велика проблема для ентузіастів, оскільки немає жодних шансів, що ММР вироблятимуть електроенергію в такому діапазоні витрат.
Аналіз, проведений інжиніринговою компанією WSP Parsons Brinckerhoff, підготовлений для Королівської комісії щодо майбутньої ролі Південної Австралії в циклі ядерного палива 2015/16, оцінив вартість, що складає 225 австралійських доларів /МВт-год для реактора на основі конструкції NuScale, що приблизно в три рази перевищує цільовий діапазон АРВКК.
Державне об’єднання наукових і прикладних досліджень (ДОНПД) оцінює витрати електроенергії ММР на рівні 258-338 австралійських доларів /МВт-год у 2020 році та 129-336 австралійських доларів /МВт-год у 2030 році.
Російська плавуча атомна електростанція вважається єдиним діючим ММР у світі, хоча вона не відповідає «модульному» визначенню серійного заводського виробництва.
У звіті Агентства з атомної енергії Організації економічного співробітництва та розвитку за 2016 рік йдеться про те, що електроенергія, вироблена російською плавучою електростанцією, буде коштувати близько 200 дол. США (273 австралійські долари/МВт-год.), що приблизно в чотири рази вище, ніж цільовий діапазон, наведений АРВКК, і дорожче, ніж енергія великих реакторів (129-198 доларів США/МВт-год).
Завершення будівництва російської плавучої електростанції затрималося на дев’ять років, а вартість будівництва зросла в шість разів.
А проте, незважаючи на масу доказів того, що ММР не наблизяться до виробництва електроенергії в діапазоні 60-80 австралійських доларів/МВт-год, у новому звіті АРВКК стверджується, що «надійні оцінки» з використанням «консервативних припущень» свідчать про те, що ММР будуть виробляти електроенергію вартістю 64-77 австралійських доларів/МВт-год до 2030 року.
Виникає одне запитання: кого АРВКК думає, що вони дурять.
Звіт АРВКК написав Бен Герд, який нещодавно закрив свій веб-сайт атомного лобі «Bright New World», безпосередньо перед тим, як погодитися на повну ставку консультантом у «Frazer-Nash». Герд промотує канадську бажану ММР наземну енергію у звіті АРВКК, але не розкриває своєї ролі в консультативній раді компанії.
Герд також написав два розділи про атомну енергетику до книги під назвою «Австралійська атомна промисловість: починаючи з підводних човнів», що з’явилася 2020 року.
Джерело: reneweconomy.com.au
