Після аварії на ЧАЕС людство зрозуміло, яку прикру помилку допустили, що почали використовувати дорогу і небезпечну атомну енергетику і більшість країн почали скорочувати свою атомну енергетику. Проте все одно в світі будівництво ядерних реакторів досі триває і на це є ряд причин: ядерні реактори є джерелом плутонію військового призначення, будівництво реакторів – це бізнес великих впливових компаній, консервативні і застарілі погляди енергетиків.
Атомники намагають переконати, що нові реактори будуть безпечні, будуть забезпечувати зростаючі потреби економіки в енергії і будуть рятувати планету від глобального потепління. На пропаганду своїх ілюзій вони витрачають мільйони. Але справа не має великого прогресу, бо економічна складова ядерної енергетики не є привабливою для фінансистів, при тому, що ризики в атомної промисловості дуже великі. Тому ядерні реактори будуються переважно за гроші з державних бюджетів. Ті проекти, які все ж таки розпочались, доводять дороговизну і технічну складність атомної енергетики.
Найбільш наглядним прикладом може бути будівництво передового європейський реактора у Фінляндії – „Олкілуото-3”. Цей проект був першим контрактом „Ареви” на реактор з водою під тиском, так зване АЕС третього покоління, сконструйоване для одержання підвищеної безпеки, більшого строку служби і ліпших робочих характеристик, ніж у реакторів другого покоління.
Проект АЕС „Олкілуото-3” зараз вже на два роки відстає від графіка і початок її промислової експлуатації очікується в 2011 році, замість початкової дати, обумовленої в договорі, яка припадала на травень 2009 року. За оцінками, проект реактора «Олкілуото-3» перевищує бюджет загалом на 1,5 мільярди. Хто зрештою сплачуватиме рахунок, ймовірно, доведеться виборювати в суді, але витрати, швидше за все, ляжуть на плечі французьких платників податків. Більш того, фінські споживачі електроенергії втратять мільярди євро через затримку в будівництві.
У Франції – країні, яка має найбільшу частку атомної енергетики в своєму енергобалансі, уряд, наштовхнувшись на проблеми аналогічні «Олкілуото-3», наказав зупинити будівництво на стадії побудови бетонної фундаментної плити нового європейського реактора з водою під тиском (European Pressurized Reactor – EPR) «Фламанвіль-3» («Flamanville 3»). Цей європейський реактор з водою під тиском мав бути найбільшим у світі реактором і представлявся як «флагман» міжнародного «відродження» атомної енергетики.
Аналогічна ситуація склалась не тільки з новими реакторами у Європі, а і у російської компанії „Атомбудекспорт”, яка, до речі, є найбільш вірогідним будівельником українських реакторів. „Атомбудекспорт” будує АЕС «Белене» в Болгарії і вже його витрати значно зросли – компанія заявила, що електроенергія від „Белене” зросте на 30 % від раніш запланованого. Російські будівельники атомної електростанції «Белене» вимагатимуть підвищення цін на електроенергію, яку вироблятиме майбутня електростанція і ще навіть до фактичного початку будівництва АЕС.
Також „Атомбудекспорт” має складності на іншому об’єкті – введення в експлуатацію першого ВВЕР потужністю 1000 МВт на АЕС «Куданкулам», яке було заплановано на грудень 2007 року, буде відкладено принаймні на рік, при цьому Індія зазнає значних втрат.
Є складності з будівництвом міжнародного термоядерного експериментального реактора ( ITER), будівництво якого ведеться ЄС, США, Росією, Південною Кореєю, Індією, Японією і Китаєм. Термоядерний експериментальний реактор буде збудовано в районі міста Кадараш на півдні Франції. І хоча угоду було підписано 26 листопада 2006 року, а завершення будівництва передбачено на середину 2016 року, вже зазначені відставання від графіку і перевитрати.
