У травні поточного року колегія Рахункової палати України провела фінансовий аудит ефективності освоєння державних грошей для приведення в екологічно безпечний стан об’єктів колишнього уранового виробництва виробничого об’єднання «Придніпровський хімічний завод» (далі – ВО «ПХЗ») у Дніпродзержинську. З 1996 по 2010 рік на території ВО «ПХЗ» було реалізовано декілька державних програм, спрямованих на дезактивацію забруднених промислових територій та обладнання, захист робочого персоналу і населення від радіаційного опромінення, вивчення складу відходів, створення сучасної системи ведення моніторингу стану поверхні ґрунту та грунтових вод, пошук науково обґрунтованих способів забезпечення безпечного зберігання радіоактивних відходів.
Тільки за останні три роки з державного бюджету на забезпечення екологічно безпечного зберігання уранового виробництва було виділено понад 53 млн. гривень. На думку голови Рахункової палати В.К. Симоненко, кошти, виділені державою, були освоєні вкрай неефективно. Безсистемна реалізація природоохоронних заходів, відсутність належного наукового супроводу, нездатність профільних міністерств забезпечити своєчасне і повномасштабне фінансування, відсутність ефективного державного контролю призвели до того, що хвостосховища колишнього уранового виробництва ВО «ПХЗ» залишаються об’єктами підвищеної небезпеки як для навколишнього середовища, так і для населення.
Стан об’єктів ВО «ПХЗ» непокоїть громадськість Дніпродзержинська
Стан об’єктів колишнього уранового виробництва постійно турбує жителів довколишніх населених пунктів, а також працівників діючих підприємств. Протягом останніх 10 років уряд не може забезпечити ефективну охорону хвостосховищ, виробничих територій та обладнання, а також контролювати діяльність комерційних підприємств, створених на базі колишнього ВО «ПХЗ».
На поточний момент такі об’єкти як «База С» і дві секції хвостосховища «Сухачівське» перебувають у вкрай незадовільному стані. Водонасосні станції і трубопроводи на цих об’єктах несанкціоновано демонтовані і розкрадені (діаметр трубопроводів – 350 і 500 мм). Вода на хвостосховищах використовувалася для захисту прилеглих територій від радіоактивного пилу. Протягом останніх років вода на хвостосховища не подається, що призвело до появи відкритих ділянок. Фахівці називають ці ділянки «радіоактивними пляжами». З усіх боків до радіоактивних захоронень прилягають сільськогосподарські землі, які належать агрофірмі «Наукова». На відкритих ділянках хвостосховищ радіаційний фон становить від 100 до 350 мкР/год, що значно перевищує рівень природного випромінювання, характерного для даної місцевості. Природним фоном для Дніпродзержинська є 12-13 мкР/год.
Також викликає турботу стан хвостосховища «Дніпровське», що розташоване поруч з річкою Дніпро. Є небезпека руйнування греблі, яка захищає хвостосховище від впливу річки Коноплянки, що «омиває» ці поховання і впадає в Дніпро. Річку Коноплянка дуже часто порівнюють з річкою Прип’ять, – у них дуже схожа доля. Обидві річки сильно забруднені важкими металами і радіонуклідами. З метою недопущення міграції радіонуклідів, поверхня відходів уранового виробництва на хвостосховищі «Дніпровське» накрита шаром фосфогіпсу, однак приватний бізнес неодноразово намагався отримати дозвіл на видобуток і використання фосфогіпсу в комерційних цілях. Організація «Голос Природи» вважає, що такі дії можу привести до вкрай небажаних наслідків: руйнування дамби, забруднення прилеглих територій радіонуклідами, використання радіоактивного фосфогіпсу в промислових цілях, наприклад для виготовлення будматеріалів.
Інформацію про реальний стан уранових поховань приховують від місцевої влади і населення
Промислова переробка уранової руди в Дніпродзержинську створювалася в 50-60 роках минулого століття. В той час не надавалося належного значення питанням екологічної безпеки. Поховання відходів уранового виробництва здійснювалося в глинистих ярах і кар’єрах, без виконання заходів, спрямованих на забезпечення тривалого безпечного зберігання. Зі слів колишніх співробітників ВО «ПХЗ», в глиняних кар’єрах здійснювалося змішане поховання радіоактивних і хімічних відходів, тому хвостосховища потребують серйозного наукового вивчення. Крім цього, в Дніпродзержинську діяли додаткові хімічні підприємства, які не входили до складу ВО «ПХЗ», але використовували в своїх виробничих циклах відходи уранового виробництва. Небезпечні відходи цих підприємств ховали безсистемно, одне з таких поховань було випадково виявлено металошукачами по вулиці Лазо. Спроби провести повномасштабне радіологічне обстеження міста Дніпродзержинськ та інших населених пунктів, скласти радіологічний паспорт і створити сучасну систему моніторингу стану поверхні ґрунту та ґрунтових вод не були реалізовані. Інформація про реальний стан хвостосховищ та їх вплив на навколишнє середовище й населення залишається закритою як для громадськості, так і органів місцевого самоврядування.
Організація «Голос Природи» наполягає на обов’язковому науковому обґрунтуванні пропозицій щодо ліквідації об’єктів колишнього уранового виробництва
На прикладі Дніпродзержинська видно, що в України немає наукового потенціалу і фінансових можливостей для того, щоб організувати безпечне зберігання відходів уранового виробництва, вести ефективний контроль дотримання санітарних норм та вимог природоохоронного законодавства. Уряд протягом десятків років не може виконати заходи по охороні здоров’я мешканців населених пунктів, розташованих поруч з об’єктами підвищеного радіаційного випромінювання. Програми, спрямовані на приведення об’єктів ВО «ПХЗ» в екологічно безпечний стан, не проходять належного узгодження з представниками науки і громадськості, – ця порочна практика діє до теперішнього часу. Так, в Дніпродзержинську в квітні 2011 року міська Рада ухвалила нову програму виходу міста зі стану екологічної кризи без попереднього обговорення змісту програми з експертами, фахівцями та профільною громадськістю.
«Кабінетне» ставлення до вирішення проблем загальнодержавного значення призводить, в кінцевому рахунку, до зловживання державними повноваженнями, відсутності наукового підходу до вирішення проблем, неможливості ведення громадського контролю, корупції та неефективного використання бюджетних коштів – заявив Євген Колішевський, виконавчий директор екологічної організації «Голос Природи».
Євген Колішевський,
виконавчий директор громадської екологічної організації «Голос Природи»
Контактний телефон: 05692 67439/ 067 6811316
