Глобальна зміна клімату це екологічна проблема, яка була визнана однією з невідкладних проблем світового співтовариства. Зміна клімату впливає на багато аспектів навколишнього середовища та суспільства, включаючи людське здоров’я, екосистеми, сільське господарство і водопостачання, місцеву та глобальну економіку, рівень моря та аномально екстремальні погодні явища.
Спалення викопних видів палива призводить до 80% всіх викидів CO2 у світі. І хоча концентрація інших парникових газів також значно зросла за останнє століття, індустріальні викиди вуглекислого газу мають найбільший результуючий вплив, що спричиняє антропогенне глобальне потепління.
Широкий спектр досліджень та моделювань у цій сфері переконливо доводить, що для того, щоб зменшити темпи глобального потепління до прийнятної величини, потрібні масштабні зменшення викидів в атмосферу. Якщо необхідно досягти стабілізації концентрації CO2 на рівні 450 часток на мільйон (ppm), глобальні викиди CO2 мали б бути знижені приблизно на 60% до 2050р. відносно рівня 1990р.
Багато хто з ядерників у зміні клімату вбачає «важіль», який відновить розквіт ядерної енергетики. Представники ядерної промисловості намагаються довести, що саме ядерна енергетика спроможна вирішити проблему зміни клімату. Атомні електростанції дійсно викидають менше парникових газів ніж електростанції на викопному паливі, АЛЕ весь ядерний цикл не є більш ощадливіший до клімату ніж вугілля, газ чи нафта.
Зіставлення оцінки ядерної енергії та інших варіантів знешкодження викидів має брати до уваги структуру швидких і значних знижень викидів CO2, в рамках якої пік викидів для індустріалізованих країн буде досягнуто протягом наступних двадцяти років: глобальні викиди CO2 повинні бути знижені на 30-60% до 2050р., а для індустріалізованих країн цей показник має скласти 60-90% до 2050р. Але і цей діапазон представляє великий ступінь невпевненості щодо того, чи можливо утримати потепління в межах 2°C. Досягнення порогу в 2°C можна вважати «ймовірним», якщо траєкторії викидів є ближчими до нижньої межі вищезазначених діапазонів.
За прогнозами Міжнародного енергетичного агентства, половина прогнозованого росту викидів вуглекислого газу у період з 2002 до 2030рр. походить з енергетичного сектора, а ще одна третина – з виробництва електроенергії на основі вугілля. Другий ключовий сектор – це транспорт, який спричиняє близько 26% росту викидів.
Хоча всі сектори повинні підлягати заходам зі зниження викидів, виробництво електроенергії та транспортний сектор мають відігравати виключно важливу роль в будь-якій стратегії скорочення викидів. Згідно з поглядами прихильників ядерної промисловості, найкращим способом зменшити викиди парникових газів є збільшення числа ядерних реакторів. Вони стверджують, що ядерна енергетика не сприяє викидам парникових газів і дуже дешева.
Згідно з останніми публікаціями, щоб задовольнити всі майбутні енергетичні потреби і замінити викопні види палива Виробництво атомної енергії повинне зростати більш ніж на 10% щороку з 2010 до 2050 року. А такий потужний темп зростання вимагатиме значного удосконалення ефективності атомної енергетики, інакше будівництво кожної нової електростанції просто з’їдатиме енергію, яку виробляють атомні електростанції, збудовані раніше.
Думка про те, що ядерна енергетика є вирішенням проблеми зміни клімату, ґрунтується на припущенні, що виробництво електроенергії при ядерному розпаді не призводить до викидів парникових газів. Однак, навіть якби це і було правдою, переведення виробництва електроенергії у всьому світі на ядерну проблеми не вирішує. Виробництво електроенергії є лише одним з багатьох видів людської діяльності, що утворює парникові гази. Серед інших виділяють металургійну промисловість, транспорт, опалення, сільське господарство, та інші галузі промисловості. Викиди CO2 внаслідок виробництва електроенергії складають лише 9% від загальної кількості викидів.
Незважаючи на те, що при безпосередньому процесі поділу ядра, при якому виробляється електроенергія, парникові гази не утворюються, не варто забувати про весь ядерний паливний цикл. На різних його стадіях – при добуванні і збагаченні урану, будівництві та знятті з експлуатації атомних станцій, обробці та зберіганні ядерних відходів, потрібна велика кількість енергії, набагато більша, ніж при менш комплексному виробництві е
лектроенергії Значна частина цієї енергії надходить у формі викопного палива, і через це ядерна енергетика непрямим чином продукує відносно велику кількість парникових газів. Найбільше викидів парникових газів продукується при видобуванні урану, його транспортуванні та збагачені.
Можна порівняти кількість викидів CO2 різних форм виробництва електроенергії (оцінка показує загальні викиди парникових газів на 1 кВт ? год. електроенергії.
Методи виробництва електроенергії |
Викиди парникових газів (г CO2 екв/кВт ? год.) |
Вітрова |
20 |
Гідроелектрична |
33 |
Ядерна |
35–60 |
Газового комбінованого циклу |
? 400 |
Вугільна |
? 1000 |
З поданих вище даних можна зробити висновок, що ядерна енергетика викидає приблизно таку ж кількість парникових газів, як і при використанні відновлювальних джерел енергії, хоч і набагато менше, ніж при використанні викопного палива. Викиди, які можуть утворитися при споживанні енергії в процесі виведенні реактора з експлуатації, не враховані. Врахувавши ці викиди, то число відразу зросте в 2-3 рази. З оцінками деяких експертів, виробництво ядерної енергії спричиняє викидів лише в 3 рази менші, ніж сучасні газові електростанції. Викиди парникових газів від ядерної промисловості великою мірою залежить від процентного вмісту урану в рудах, що використовуються в ядерному циклі, загальний середній вміст якого на даний момент становить приблизно 0,15%.
Прямі та непрямі викиди СО2 (г/Квт?год) для різних джерел енергії складають:
вугілля – 924
газ – 800
природний газ – 448
газ (для обігріву і енергії) – 150
уран – 73-230
Кількість викидів СО2, спричинених атомною промисловістю, в майбутньому зросте, головним чином через збіднення родовищ урану. Воно призведе до поступового росту суми використаної енергії необхідної для виробництва такої ж кількості корисного урану.
Кількість багатої на уран руди обмежена.